Ніколенко Анатолій Володимирович «Карат»

Ніколенко Анатолій Володимирович
Дата та місце народження: 15 липня 1960 р., м. Харків, Харківська область
Дата та місце смерті: 20 серпня 2014 (54 роки) с. Грабське, Донецька область
Місце поховання: м. Харків, Харківська область
Посада: Кулеметник
Обставини смерті: 20 серпня 2014 р. мікроавтобус Тойота, на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним Дантист, у машині перебували 8 бійців батальйону Донбас та військовослужбовець ЗСУ) в районі с. Грабське, Амвросіївський район, Донецької області потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС Російської Федерації. В цьому бою загинули Колдун, Румун, Арт, а Карат, діставши тяжке поранення, підірвав ручною гранатою себе та кількох росіян, які намагалися захопити його у полон (завдяки цьому уцілілі воїни зуміли відірватися від ворога і дістатися своїх військ).

Народився 1960 року в місті Харків. Закінчив харківську середню школу № 106.

Учасник війни в Афганістані (1979—1981, частина базувалася в місті Файзабад, 860-й окремий мотострілецький полк). Обіймав посаду механіка-водія, проходив службу до травня 1981-го.

Працював в автомобільному сервісі; в 2010-х — охоронцем.

В часі російсько-української війни з травня 2014-го — кулеметник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Брав участь у визволенні міст Артемівськ, Лисичанськ, Попасна, Курахове. З 13 серпня 2014 року брав участь в боях за звільнення міста Іловайськ Донецької області.

Загинув 20 серпня 2014 року в часі бою за звільнення Іловайська. Російські терористи захопили автобус з пораненими бійцями батальйону. Двоє поранених загинуло — Артем Кузяков і Анатолій Ніколенко, інших вдалося відбити. Мікроавтобус «Тойота», на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним «Дантист», у машині перебували 8 бійців батальйону «Донбас» та військовослужбовець ЗСУ) в районі села Грабське (Амвросіївський район) потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС РФ. Ніколенко дістав тяжке поранення та підірвав ручною гранатою себе й кількох росіян, які намагалися захопити його у полон.

Вдома залишилися сестра й двоє дітей — рідний та прийомний син. Похований у Харкові, на 10-у кварталі 18-го кладовища.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 11.