Аджавенко Володимир Анатолійович «Аджа»

Аджавенко Володимир Анатолійович
Дата та місце народження: 20 квітня 1995 р., с. Урзуф, Донецька область
Дата та місце смерті: 28 вересня 2019 (24 роки) Помер від поранень
Місце поховання: м. Маріуполь, Донецька область
Звання: Старший солдат
Посада: Розвідник-навідник
Підрозділ: 56-а окрема мотопіхотна бригада
Обставини смерті: 11 вересня 2019 р. поблизу селища Піски під Донецьком отримав фатальне поранення в голову кулею ворожого снайпера. Терміново був доправлений до міської лікарні м. Селидово, звідки його переправили гелікоптером до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро. Два з половиною тижні лікарі боролись за життя пораненого, проте їх зусилля виявились марними: 28 вересня близько 23.30 військовослужбовець помер.

Народився 20 квітня 1995 року в с. Урзуф (Мангушський район, Донецька область). Від 2000-го мешкав у м. Маріуполі. Займався боксом. Учасник Революції гідності.

У часі війни воював в складі окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ». З 30 червня 2015-го по 19 вересня 2016 року - проходив службу в БСП «Донбас», був стрільцем-санітаром 2-ї роти, старшим стрільцем-кулеметником 3-ї роти. Пройшов бої за Широкине та Мар'їнку. У 2017 році підписав контракт на військову службу у складі 56 ОМБр Збройних Сил України. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального підрозділу, розвідник-навідник.

11 вересня 2019 року, поблизу селища Піски (Ясинуватський район) зазнав важкого наскрізного поранення голови кулею снайпера. Був евакуйований до міської лікарні м. Селидового, в подальшому - до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Вночі переніс операцію й на ранок навіть опритомнів. Надалі перебував в непритомності на апараті штучної вентиляції легенів. Помер перед опівніччю 28 вересня.

1 жовтня 2019 року був похований на новому Старокримському кладовищі м. Маріуполя.

Без Володимира лишилися мати, брат, сестра й дружина.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 2, місце 21.