Золотарьов Юрій Анатолійович

Народився 1983 року в місті Київ. Через те, що його батька — кадрового військового — перекидали служити до іншого місця, часто змінював місце проживання. 1991 року почав навчання у школі № 5 Умані; від 1994 року мешкав у Дніпрі. Навчався спочатку в дніпровській школі № 142 у Дніпрі, останні два роки здобував освіту у школі № 134.

2004 року закінчив Сумський військовий інститут ракетних військ і артилерії СумДУ, здобув спеціальність «бойове застосування та управління діями підрозділів Сухопутних військ». Захоплювався кулінарією, малюванням, реконструкцією зразків історичної зброї. Проходив службу на посаді заступника командира батареї з виховної роботи та офіцера-психолога  у 25-й бригаді. З 2010 р. — офіцер-вихователь 3-го військово-спортивного взводу Ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Дніпровської міської ради.

Мобілізований 23 березня 2014 року, старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 1-ї роти 1-го батальйону 25-ї бригади.

Бойовий шлях у складі 2-ї роти 25-ї бригади: Амвросіївка, Дебальцеве, Шахтарськ, Савур-могила, Нижня Кринка, Зайцеве.

30 липня 2014 року під час спроби штурмом здобути місто Шахтарськ загинув ліцеїст — випускник і товариш Золотарьова, старший солдат Ростислав Нікітін. Золотарьов служив до важкого поранення, у нього була контузія; у березні 2015 р. повернувся до ліцею, викладав вогневу підготовку. Після уздоровлення та подолання хвороби добровільно пішов знову служити в 25-ту окрему бригаду вереснем 2016-го; знову пішов на фронт.

21 грудня 2017 року зазнав уламкового поранення голови під час мінометного обстрілу шахти Бутівка поблизу Авдіївки. Чотири доби лікарі боролися за його життя.

24 грудня 2017-го помер в лікарні ім. Мечникова міста Дніпро.

Похований на Алеї Героїв Краснопільського кладовища.

Без Юрія лишились батьки, двоє братів, дружина та син.