Живкович Владислав Хайдарович «Хотабич»

Народився в родині вчителів, котрі перебували на будівництві БАМу, згодом сім'я повернулася на батьківщину — в село Мрин. 1993 року пішов на строкову службу, залишився в армії — у навчальному центрі «Десна», згодом — 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України.

Після довготривалих клопотань 2 грудня 2014-го перевівся у зону бойових дій; командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону.

Старший прапорщик Владислав  Живкович  18 лютого 2015 року виводив із оточення бійців свого взводу і воїнів із інших підрозділів. Кілька разів їх накривав «Град», потрапляли під обстріл мінометів. Міна упала буквально під ноги Владиславу. Побратими кинулися до нього: «Я живий, хлопці», — прошепотів Хоттабич, а вони побачили кров і велику рвану рану в боці від осколка. Військові зупинили кров. Виходячи з оточення, Владислав по телефону вказував дорогу ще й землякові із Селища, який із другом потрапив на ворожий блокпост. Земляк дістався до своїх. А Владислав, на жаль, не встиг…

18 лютого 2015-го загинув під час обстрілів російськими збройними формуваннями при відведенні підрозділів із Дебальцевого.

Похований 21 лютого 2015 року в селі Мрин Ніжинського району Чернігівської області.

Без Владислава лишились дружина Наталія Олексіївна, син Артур та донька Єлизавета.