Зеленський Євгеній Олександрович

Зеленський Євгеній Олександрович
Дата та місце народження: 28 січня 1991 р., м. Потсдам, Німеччина
Дата та місце смерті: 24 червня 2014 (23 роки) Помер від поранень
Місце поховання: м. Київ
Посада: Командир групи
Обставини смерті: Дістав тяжких поранень 17 червня 2014 р., потрапивши у засідку поблизу селища Щастя Луганської області, помер 24 червня в реанімаційному відділенні столичного Центрального військового клінічного госпіталю. Чотири однополчанина Євгенія, поранені у тому ж бою, вижили.

Народився в німецькому місті Потсдам у родині військовослужбовця, офіцера спецназу. Батько, полковник Олександр Олександрович Зеленський, все життя віддав військовій розвідці.

Навчався в загальноосвітній школі № 3 міста Бровари Київської області, пізніше переїхав до Києва і закінчив спеціалізовану школу № 148 імені Івана Багряного з поглибленим вивченням української мови та літератури.

Після закінчення школи вступив на факультет аеромобільних військ та розвідки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2012 р. закінчив Академію за спеціальністю «Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення».

Як один з найкращих випускників академії мав право самостійно обирати місце служби. Обрав 8-й окремий полк спеціального призначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ України (військова частина А0553, місто Хмельницький.), де колись проходив свою службу його батько. Був призначений командиром спеціальної групи.

З початком російсько-української війни в березні 2014 р. з групою вирушив на схід для прикриття державного кордону та запобігання проникненню ворожих розвідувально-диверсійних груп на українську територію. З перших днів брав участь у бойових діях.

17 червня 2014 р. підчас боїв за місто Щастя Луганської області у ході антитерористичної операції на сході України групі Євгенія Зеленського у складі 5 осіб було поставлено завдання визволити з оточення групу батальйону «Айдар». Групі вдалося витягти айдарівців і вивезти їх до своїх. Група потрапила в засідку під час відходу. Зеленський до останнього прикривав бійців вогнем з автомата під сильним обстрілом терористів, надав їм можливість перегрупуватися. Група відбила напад, чотири солдати вижили, але командир зазнав уламкових поранень голови, несумісних з життям, від пострілу з реактивного протитанкового гранатомета в БТР-80, з броні якого він вів вогонь.

За 7 днів помер від ран у реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталю (м. Київ).

Похований у Києві на Совському кладовищі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 7, місце 18.