Зарадюк Володимир Володимирович

Зарадюк Володимир Володимирович
Дата та місце народження: 14 липня 1991 р., м. Луцьк, Волинська область
Дата та місце смерті: 22 травня 2014 (22 роки) смт Благодатне, Волноваський район, Донецька область
Місце поховання: с. Кульчин, Волинська область
Звання: Солдат
Посада: Кулеметник
Обставини смерті: Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі смт Благодатне, Волноваський район, Донецька область. Разом з Володимиром загинули майор Л. Полінкевич, молодший лейтенант В. Овчарук, старший сержант О. Артемук, молодший сержант Д. Йовзик, старший солдат Є .Біда, солдат М. Бондарук, солдат М. Грицюк, солдат В. Махновець, солдат В. Прокопчук, солдат П. Попов, солдат Д. Шкрібляк, солдат Л. Озеранчук, солдат В. Маринич, солдат А. Нечипорук та солдат В. Ліщук.

[ред. | ред. код]

Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку.

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.

Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин.

Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 4, місце 12.