Заєць Олександр Юрійович

Заєць Олександр Юрійович
Дата та місце народження: 28 жовтня 1993 р., с. Селятин, Чернівецька область
Дата та місце смерті: 7 серпня 2014 (20 років) Луганська область
Місце поховання: с. Селятин, Чернівецька область
Звання: Солдат
Посада: Курсант
Обставини смерті: Загинув 7 серпня 2014 р. під час організованого прориву з оточення у довжанському котлі (сектор Д) на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Разом з Олександром під час прориву також загинули: капітан С. Лифар, старший прапорщик І. Присяжнюк, старший прапорщик В. Діхтієвський, старший матрос Є. Колісниченко, солдат М. Антипов, сержант О. Кислицький, солдат В. Кумановський, солдат С. Бойко та солдат В. Птіцин.

Народився 1993 року в селі Селятин (Путильський район, Чернівецька область). В 2010 закінчив Селятинську школу I—III ступенів, у вересні 2010 року поступив в Політехнічний коледж м. Чернівці на навчання за спеціальністю «будівництво та експлуатація будівельних споруд». 10 квітня 2014 року підписав контракт на строкову військову службу, далі перебував в м. Оршанець в навчальній частині. Згодом відправили в Свердловський район с. Зеленопілля, де перебував 58 днів, з яких в оточенні був 22 дні.

Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Тоді ж полягли капітан Лифар Сергій Іванович, старші прапорщики Діхтієвський Віктор Миколайович й Присяжнюк Ігор Васильович, сержант Кислицький Олег Володимирович, старший матрос Колісниченко Євген Анатолійович, солдати Антипов Микола Павлович, Бойко Сергій Олександрович, Кумановський Віктор Анатолійович та Птіцин Віталій Ігорович.

Зі спогадів рідних: від'їжджав із бажанням служити. Останні мрії — повернутись з пекла бойових дій та добре поїсти вдома домашньої їжі, не чути і не бачити пострілів.

У загиблого залишились батьки та брат.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 7, місце 23.