Янченко Дмитро Олександрович

Батьки розлучилися, проживав з мамою Наталією Семенівною в однокімнатній квартирі на масиві «Торгмаш». Працювати почав іще в школі — старшокласником підробляв на підприємстві «Сапсан». Після смерті батька переїхав проживати на його квартиру, де також проживала тітка. 2007 року призваний на строкову службу, відслужив у Василькові та Броварах. Після демобілізації влаштувався працювати монтажником металопластикових вікон.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, чергував на блокпосту під «Броварами», коли міліція самоусунулася при появі «тітушок».

З початком війни йому прийшло кілька повісток, однак мама ховала їх від Дмитра. Зголосився до військкомату сам, знаходив час при підготовці приїхати до Броварів, щоб зіграти аматорський футбольний матч. Старший механік-гранатометник, 2-й об'єднаний польовий вузол зв'язку ГШ. Мамі оповідав, що він в Краматорську, кухар. 10 лютого мав приїхати у 10-денну відпустку додому.

Загинув 3 лютого 2015-го поблизу Дебальцевого під час мінометного обстрілу терористами базового табору — снаряд влучив у землю за кілька метрів від групи бійців, серед яких був і Дмитро, кілька вояків зазнали поранень.

5 лютого 2015-го похований в місті Бровари. Прощалися на броварському Майдані Свободи навколішках, засипавши останню дорогу квітами.