Возний Юрій Віталійович
Народився 1976 року в місті Житомир. З 1983 по 1991 рік навчався у житомирській середній школі № 16. З юних років захоплювався в'єтнамським бойовим мистецтвом, цікавився військовою справою. Закінчив Житомирський державний технологічний університет, факультет інженерної механіки, спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство». Мешкав у Житомирі.
З липня 1999 року розпочав військову службу в Службі безпеки України, на посаді оперуповноваженого Бердичівського міського відділу Житомирського управління СБУ. Незабаром був переведений до Департаменту захисту національної державності. У 2003 році перейшов до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, де працював у відділі боротьби з наркобізнесом. На рахунку Юрія Возного та його підрозділу: викриття злочинної організації, що використовувала схему відмивання наркогрошей через поповнення мобільних рахунків, — усі члени організації були затримані; припинення діяльності нарколабораторії з виготовлення метадону, яку прикривали правоохоронці та особи, наближені до органів державної влади; перекриття каналів контрабанди наркотиків через державний кордон; затримання учасників угруповань з розповсюдження наркотичних засобів, виявлення плантацій канабісу та інші спецоперації. У цьому ж відділі разом із Возним служив Володимир Шкіра.
З початком російської збройної агресії у складі спеціального оперативного підрозділу виконував завдання із захисту територіальної цілісності України, боротьби з російською агентурою на Донбасі.
У 2017 році очолив відділ Департаменту контррозвідки СБУ.
Загинув 27 червня 2017 року під час виконання службових обов'язків в результаті вибуху автомобіля у с. Іллінівка на Донеччині. Підрив автомобіля кваліфіковано як терористичний акт, що пов'язаний з професійною діяльністю загиблого.
З Юрієм Возним прощались 30 червня в Києві, у Будинку культури СБУ. Провести контррозвідника в останню путь прийшли Президент України Петро Порошенко, секретар РНБО України Олександр Турчинов, голова Служби безпеки Василь Грицак, бойові побратими з різних управлінь СБУ та інших правоохоронних органів. По тому було прощання в Будинку офіцерів у Житомирі, того ж дня офіцера поховали на Смолянському військовому кладовищі.
30 червня в місті Житомирі було оголошено день жалоби.
У загиблого 41-річного офіцера залишилися батьки, сестра, дружина Діана та троє дітей: дві доньки 2004 і 2010 року народження та син, який народився 15 травня 2017 року.