Войтер Сергій Віталійович «Лоза»

Народився 1979 року в місті Лохвиця на Полтавщині, у родині військовослужбовця. Шкільні роки пройшли на Уралі, у військовому селищі Свободний Свердловської області, що в 35 км від міста Нижній Тагіл. Навчався у місцевій середній школі № 25.

Після проходження строкової військової служби вступив до Владикавказького училища МВС. По закінченні навчання був направлений для подальшої служби в Москву, де дослужився до звання капітана внутрішніх військ (за іншими даними, служив у Головному розвідуправлінні ГШ РФ).

У 2001 році родина повернулася у Лохвицю. Того ж року одружився. Мешкав то у Лохвиці, то в Лубнах. Працював на різних роботах.

Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році добровольцем пішов на фронт, воював у складі батальйону спецпризначення Нацгвардії «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, бої за Дебальцеве, бої за Широкине. У квітні 2016 року демобілізувався, а у жовтні того ж року підписав контракт на військову службу в Збройних силах. Спочатку служив у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні, незабаром перевівся до підрозділу, в який перейшли його побратими з БСП «Донбас», щоб лишатись на передовій, — у 16-й батальйон.

Молодший сержант, командир 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти «Донбас» 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А4590, м. Глухів.

Воював в районі міста Авдіївка, 2017 року разом зі своїм батальйоном вирушив на Луганщину, в район Бахмутської траси, села Кримське. Позиції роти були за кількасот метрів від окупованого Жолобка.

19 серпня 2017 року під час бою з диверсійно-розвідувальною групою противника, в районі Кримське — Жолобок, дістав тяжке вогнепальне наскрізне поранення грудної клітки з пошкодженням нирок і хребта. Тиждень боровся за життя, перебуваючи на штучній вентиляції легенів, помер 26 серпня о 7:30 в Харківському військовому шпиталі (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків).

Похований 29 серпня в Лохвиці на Благовіщенському цвинтарі.

У Лохвиці залишились батьки, — Віталій Петрович та Ольга Василівна, дружина Людмила, дві доньки, — Тетяна 2000 р.н. та Анастасія 2006 р.н. На поховання приїздила сестра з Москви.