Верещак Віктор Олександрович

Верещак Віктор Олександрович
Дата та місце народження: 29 листопада 1971 р., с. Никонівка, Бердичівський район, Житомирська область
Дата та місце смерті: 13 травня 2014 (42 роки) с. Рівне, Генічеський район, Херсонська область
Місце поховання: с. Никонівка, Бердичівський район, Житомирська область
Звання: Сержант
Посада: Номер обслуги
Обставини смерті: Загинув 13 травня 2014 р., поблизу с. Рівного Генічеського району Херсонської області під час навчань, що мали не меті посилення охорони південної ділянки Державного кордону України, коли під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу сталася пожежа та вибух в одній з самохідних гаубиць. Разом із Віктором загинув старший солдат Володимир Вікторович Котвіцький, ще один військовослужбовець дістав тяжкі опіки.

1987 року закінчив Никонівську ЗОШ, потім Бердичівське ПТУ № 4, здобув фах будівельника. Працював у Семенівці, згодом на Бердичівському машинобудівному заводі «Прогрес».

З початком російської збройної агресії проти України 19 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.

Сержант, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3091, м. Бердичів.

Підрозділи бригади були спрямовані на Херсонщину для посилення охорони адміністративного кордону з окупованим російськими військами Кримом.

13 травня 2014-го поблизу села Рівного Генічеського району, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу в ході навчань, сталася пожежа й вибух в одній з самохідних гаубиць 2С19 «Мста-С». Загинули резервіст сержант Віктор Верещак та старший солдат строкової служби Володимир Котвіцький, двоє отримали опікові поранення різного ступеня тяжкості, — солдат Роман Огурківський зазнав важких опіків — 85 % шкіри, солдат Антон Піотровський — опіків 2 ступеню. П'ятий військовослужбовець зі складу екіпажу залишився неушкодженим. Поранених санітарним літаком доставили в одну з військово-медичних установ Міністерства оборони.

1 червня Віктора поховали на кладовищі рідного села Никонівка. Залишились батьки Олександр Федорович та Олена Степанівна, сестра, дружина Катерина та двоє дітей, — син Юрій 1995 р. н. і донька Оксана 1998 р. н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 3, місце 10.