Величко Володимир Володимирович

Народився 1971 року в місті Хмельницький. Навчався у школі-інтернаті № 2; закінчив ПТУ міста Хмельницького, здобув фах токаря. Учасник війни в Афганістані, повернувся контужений, з ушкодженим хребтом та шрамом від кулі біля серця. Закінчив Бердичівську школу прапорщиків; служив в одній з військових частин мікрорайону Ракове.

Працював у тролейбусному управлінні ХКП «Електротранс»; по тому — таксистом. Активний учасник Революції Гідності з перших її днів. З перших днів російсько-української війни доброволець, ДУК «Правий сектор», псевдо «Хохол» (ще з Афганістану). Під Пісками підрозділ потрапив під снайперську перестрілку, всі лягли, Володимир стояв у «мертвій точці», тоді він витягнув вбитого та двох поранених. Останній раз приїхав додому 6 серпня, щоб похрестити сина, 9-го відбув на передову.

Вдень 12 серпня, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Послали на завдання без бронежилетів, дали лише автомати — їхали в автобусі на блокпост, який раніше війська відбили у терористів. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.

У Величка був проламаний череп, перебиті ноги й кисті рук, ушкоджені й прострелені кишківник, печінка, нирки.

Без Володимира лишились мама Антоніна Величко та четверо синів — Сергій 1994 р. н., Олександр 2006 р. н., Микита 2010 р. н. та Кирило — народився перед самою Революцією Гідності.

Похований 22 серпня 2014 року в м. Хмельницький на Алеї Слави міського кладовища у Раковому.