Ваховський Андрій Миколайович «Браво»

Ваховський Андрій Миколайович
Дата та місце народження: 30 вересня 1979 р., с. Шарівка, Харківська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (34 роки) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: с. Шарівка, Харківська область
Звання: Сержант резерву
Посада: Старший кулеметник (БТР)
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону Донбас по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, почав відстрілюватись з автомату. Був убитий кулеметною чергою. Загинув у КРАЗі разом з Броньою та Енеєм. 3-го вересня тіло Браво разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 29 квітня 2015 року.

Закінчив Шарівську ЗОШ, Есхарівський чоловічий педагогічний ліцей-інтернат, Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, учитель іноземної мови. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, закінчив школу міліції. Працював у спецпідрозділі судової міліції «Грифон» в Харкові, в київському охоронному агенстві. Проживав в місті Конотоп у дружини, подружжя виховувало доньку.

З початком війни — доброволець, пішов служити за контрактом, старший кулеметник БТР, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Браво». Ніс службу в багатьох гарячих точках Донбасу.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільське. Їхав у кузові автомобіля КрАЗ; коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, відстрілювався з автомата. Убитий кулеметною чергою. У тому ж КрАЗі загинули «Броня» та «Еней».

3 вересня тіло Андрія привезено разом із тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України.

Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 29 квітня 2015-го в селі Шарівка.

Без Андрія лишились мама, дружина Марина, 8-річна донька Аліса, теща.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 21.