Ваховський Андрій Миколайович «Браво»

Ваховський Андрій Миколайович
Дата та місце народження: 30 вересня 1979 р., с. Шарівка, Харківська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (34 роки) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: с. Шарівка, Харківська область
Звання: Сержант резерву
Посада: Старший кулеметник (БТР)
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону Донбас по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, почав відстрілюватись з автомату. Був убитий кулеметною чергою. Загинув у КРАЗі разом з Броньою та Енеєм. 3-го вересня тіло Браво разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 29 квітня 2015 року.

Народився 1979 року в селі Шарівка (Валківський район, Харківська область. Закінчив Шарівську ЗОШ, Есхарівський чоловічий педагогічний ліцей-інтернат, Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, учитель іноземної мови. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, закінчив школу міліції. Працював у спецпідрозділі судової міліції «Грифон» в Харкові, в київському охоронному агентстві. Проживав в місті Конотоп у дружини, подружжя виховувало доньку.

З початком війни — доброволець, пішов служити за контрактом, старший кулеметник БТР, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Браво». Ніс службу в багатьох гарячих точках Донбасу.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільське. Їхав у кузові автомобіля КрАЗ; коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, відстрілювався з автомата. Убитий кулеметною чергою. У тому ж КрАЗі загинули «Броня» та «Еней».

3 вересня тіло Андрія привезено разом із тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України.

Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 29 квітня 2015-го в селі Шарівка.

Без Андрія лишились мама, дружина Марина, донька Аліса 2006 р.н., теща.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 21.