Уткін Олександр Анатолійович «Колдун»

Уткін Олександр Анатолійович
Дата та місце народження: 7 листопада 1970 р., с. Подище, Чернігівська область
Дата та місце смерті: 20 серпня 2014 (43 роки) с. Грабське, Донецька область
Місце поховання: с. Киселівка, Менський район, Чернігівська область
Посада: Командир відділення
Обставини смерті: 20 серпня 2014 р. мікроавтобус Тойота, на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним Дантист, у машині перебували 8 бійців батальйону Донбас та військовослужбовець ЗСУ) в районі с. Грабське, Амвросіївський район, Донецької області потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС Російської Федерації. Разом із Колдуном в цьому бою загинули Румун, Арт, а Карат, діставши тяжке поранення, підірвав ручною гранатою себе та кількох росіян, які намагалися захопити його у полон (завдяки цьому уцілілі воїни зуміли відірватися від ворога і дістатися своїх військ).

Народився 1970 року в селі Подище (Прилуцький район, Чернігівська область). Середню освіту здобував у Чернігівському інтернаті — у віці 6 років в зв'язку з сімейними обставинами він зі своєю сестрою Іриною потрапив до дитячого будинку. Вступив до 1-го класу Чернігівської школи-інтернату, 1978-го переведений до школи-інтернату міста Городня Чернігівської області, де отримав восьмирічну освіту. 9-й та 10-й класи Олександр закінчував у Чернігові.

Пройшов строкову службу у ЗС СРСР, в Естонії. Був сапером; під час служби зазнав поранення. Отримав освіту будівельника; працював будівельником-висотником, охоронцем. Певний час служив в одному зі спецпідрозділів СБУ. Працював майстром-будівельником на Чорнобильській АЕС у місті Славутичі.

У часі війни — командир відділення 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».

Загинув у бою при звільненні Іловайська від проросійських терористів. Тоді ж полягли Кіпішинов Геннадій Юрійович; Кузяков Артем Володимирович та Ніколенко Анатолій Володимирович. 20 серпня 2014 року мікроавтобус «Тойота», на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним «Дантист», у машині перебували 8 бійців батальйону «Донбас» та військовослужбовець ЗСУ) в районі села Грабське (Амвросіївський район) потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС РФ. Ніколенко дістав тяжке поранення та підірвав ручною гранатою себе й кількох росіян, які намагалися захопити його в полон.

Похований у селі Киселівка Менського району — за місцем проживання сестри.

Без Олександра лишилася сестра.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 12.