Усс Степан Миколайович

Народився 1978 в Градизьку (також вказується Кременчук). Зростав із сестрами Людмилою та Кірою. У 1980—1990-х роках разом з родиною мешкав у місті Урай Ханти-Мансійського автономного округу. Ходив до музичної школи, грав на піаніно, займався дзюдо. 1993 року закінчив 9 класів ЗОШ № 25 міста Кременчука. Випускник 1996 року Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Пройшов строкову службу на посаді фельдшера у внутрішніх військах спеціального призначення — підрозділ «Барс» у Києві (1996—1998 рр.).

Після демобілізації почав працювати вантажником на підприємстві «Кленовий лист», пройшов підготовку та здобув кваліфікацію станочника-деревообробника. Працював різноробом, столяром. Двічі одружений — від першого шлюбу син Данило 2001 р.н., в другому шлюбі — син Олександр 2012 р.н.

Мобілізований 5 квітня 2014 року та направлений у зону бойових дій. Операційний медбрат медичної роти 93-ї бригади. Пройшов кілька «гарячих» точок, серед них — бої за Луганськ. Побував у відпустці, під час якої підліковувався (лікарі констатували передінфарктний стан), та повернувся в розташування частини. 19 серпня 10 медбратів 93-ї роти вирушили під Іловайськ.

Загинув внаслідок обстрілу українських військ поблизу Іловайська під час виходу з оточення на дорозі біля села Новокатеринівка. Про загибель С. М. Усса розповіли бойові товариші: автомобіль з пораненими бійцями потрапив під мінометний обстріл та перекинувся. Степана сильно пошматувало, медбрат Федір Романов постраждав менше, тому до останнього тягнув на собі побратима. Коли їх оточили росіяни, Федір підірвав гранату.

2 вересня 2014-го тіло Степана Усса разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Залишились дружина та сини.

9 вересня 2014-го похований у селищі Градизьк поряд з місцем останнього спочинку його бабці.