Тимощук Сергій Володимирович

Тимощук Сергій Володимирович
Дата та місце народження: 16 вересня 1995 р., м. Славута, Хмельницька область
Дата та місце смерті: 31 серпня 2014 (18 років) Луганський аеропорт
Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область
Звання: Солдат
Посада: Номер обслуги
Обставини смерті: Загинув 31 серпня 2014 р. в бою при обороні міжнародного аеропорту Луганськ. Під час вимушеного відступу українських військ його тіло залишилось на окупованій території, а сам солдат С. Тимощук вважався з тих пір зниклим безвісти. Його останки бойовики передали українській стороні аж 20 лютого 2020 року. Тести ДНК підтвердили, що вони належать саме С. Тимощуку.

Народився 1995 року в місті Славута (Хмельницька область). Закінчив славутський ліцей № 7. Вступив до державного професійно-технічного навчального закладу «Славутський професійний ліцей», отримав спеціальність «автослюсар».

16 грудня 2013 року був призваний до лав Збройних Сил України. Військовослужбовець за контрактом; номер обслуги, солдат 1-ї роти 1-го батальйону, 80-та окрема аеромобільна бригада.

31 серпня 2014 року зник безвісти під час боїв за Луганський аеропорт. За свідченнями командира та інших військовиків, загинув. Під час вимушеного відступу тіло Сергія залишилось на окупованій території, солдат Тимощук вважався зниклим безвісти. Тіла п'ятьох десантників потрапили в морг окупованого міста Лутугине, їх забрали в середині жовтня. Чотири тіла ідентифікували (Микола Кльоб, Максим Дзюбан, Євген Іванов, Назар Попадик). З'явилась неофіційна непідтверджена інформація, що Сергій у полоні в РФ, у московському СІЗО. Міський голова Славути писав листа до російської ради федерації. Тривалий час мати і сестри Сергія відмовлялися повторно здавати ДНК.

20 лютого 2020 року терористи передали українській стороні його останки та Максима Хітайлова. Декілька проведених експертиз ДНК підтвердили, що вони належать Сергію Тимощуку.

23 травня 2020-го на території 80-ї десантно-штурмової бригади відбувся ритуал прощання із Сергієм Тимощуком.. 24 травня 2020 року похований в Славуті.

Без Сергія лишились мама Марія Василівна і дві сестри — Тетяна й Людмила.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 5, місце 3.