Тимченко Володимир Юрійович

Тимченко Володимир Юрійович
Дата та місце народження: 15 лютого 1962 р., с. Єгиндибулак, Караґандинська область, Казахстан
Дата та місце смерті: 11 грудня 2017 (55 років) Помер від поранень
Місце поховання: с. Рокитне, Нововодолазький район, Харківська область
Звання: Солдат
Посада: Водій
Підрозділ: 109-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада)
Обставини смерті: 22 листопада 2017 року отримав важкі поранення поблизу смт Золоте (Попаснянський район, Луганська область) внаслідок влучання ворожого ПТРК у військову автоцистерну, за кермом якої він перебував. Доправлений до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро, де через неповні три тижні боротьби за життя помер.

Народився 1962 року в селі Єгіндибулак (Карагандинська область, Казахська РСР); зі шкільних років мешкав у селі Мокра Рокитна (Нововодолазький район, Харківська область); закінчив харківське ПТУ за фахом налагоджувальника. З 1981 проходив строкову службу в РА на посаді водія, учасник війни в Афганістані. В мирному житті працював за фахом на Лозівському ковальсько-механічному заводі, потім водієм.

З початком війни постійно намагався потрапити до армії; 16 серпня 2016 року підписав контракт, після проходження навчання 21 грудня 2016-го прибув у свій підрозділ; солдат, водій взводу матеріального забезпечення 109-го батальйону 10-ї бригади.

22 листопада 2017 року поблизу міста Золоте (Попаснянський район) у кабіну вантажівки з автоцистерною влучила ПТКР, поранень зазнали двоє військових, їх одразу ж евакуювали на МТ-ЛБ. Володимира з важкими пораненнями доставили до лікарні ім. Мечникова у місті Дніпро. Лікарі майже 3 тижні боролися за його життя. Помер 11 грудня 2017-го.

Похований у селі Рокитне (Нововодолазький район) біля могили батьків.

Без Володимира лишилися дві сестри, брат, дружина, дві доньки і онук.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 2, місце 14.