Трофимчук Валерій Васильович

Народився 1967 року в місті Вінниця. 1984 року закінчив вінницьку ЗОШ № 33, по тому — СПТУ № 19. Працював монтажником-зварювальником на Вінницькому заводі радіотехнічної апаратури «Маяк». Протягом 1985—1987 років проходив строкову військову службу в лавах ЗС СРСР.

З 2000 року по 2011-й жив в Італії, працював на меблевій фабриці. Повернувшись до України, оселився у батьків в селі.

Мобілізований на початку серпня 2014 року; солдат, розвідник-радіотелеграфіст 1-ї розвідувальної роти, 54-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон. З осені 2014-го брав участь в бойових діях на сході України. Під час боїв за Дебальцеве 9 грудня 2014 року заручився зі своєю коханою — приїхала до нього на передову; потім вони обвінчались у Вінниці, опісля Валерій знову поїхав на фронт.

Загинув уночі проти 4 серпня 2015 року внаслідок мінометного обстрілу терористами спостережного пункту на териконі шахти «Южна» поблизу Ленінське — за 800 метрів від окупованої Горлівки. Міна розірвалася за 2 метри від бійців, Валерій загинув, зазнавши численних поранень; пораненого напарника — лейтенанта 57-го батальйону Андрія Гурічева — вдалося спустити з терикону, однак до шпиталю довезти не встигли.

Без Валерія лишилися дружина та донька Анна 2013 р.н., син Максим[джерело не вказане 1844 дні] від першого шлюбу.

6 серпня 2015-го похований на Алеї Слави Центрального кладовища, місто Вінниця.