Тороповський Георгій Валерійович «Hunter»

Георгій проживав у місті Києві, район Березняки, з 10 років займався в Бориспільському військово-патріотичному клубі «Ратоборець», мав чорний пояс із тхеквондо. З п'яти років хлопчик займався шахами, мав 2-й розряд. Жору (як його всі називали) виховувала мама. Коли хлопець навчався у 8-му класі, вони переїхали до Києва, навчався в технологічному ліцеї, у складі команди ліцею брав участь у Міжнародній олімпіаді з робототехніки «Роботрафік -2012» в Ізраїлі. Вільно володів англійською мовою. Дослідник історії столичних підземель, руфер. У червні 2014 р. юнак склав іспити ЗНО. З серпня 2014 став студентом 1-го курсу (заочна форма навчання) Національного авіаційного університету за спеціальністю «Авіа — та ракетобудування».

Георгій брав активну участь в Революції Гідності. С 22 січні стояв на передовій на вул. Грушевського в 31 сотні «Лева». Про його участь там засвідчують численні фото та відео-матеріали. Георгій був першим, хто 11 лютого 2014 р. вийшов зі сторони Майдану назустріч «солдатським матерям» (до барикад псевдосолдатські матері спустилися зі сторони урядового кварталу — звідти, де стояли силовики). Під час трагічних подій 18—19 лютого 2014 р. в центрі Києва Георгій обороняв першу барикаду біля Профспілок; зі своїм товаришем з 31-ї сотні зупинили один із БТРів на вул. Хрещатик — з боку будинку Профспілок, який таранив барикаду. Був контужений, але, отямившись, допомагав пораненим і контуженим хлопцям дістатися до шпиталю у Михайлівському соборі.

В березні 2014 р. він перейшов до лав Добровольчого Корпусу, перебував в тренувальному таборі в Десні. Наприкінці квітня 2014 р. брав участь в боях у Слов'янську. З кінця червня 2014-го Григорій відправився добровольцем на Донбас, приховавши свій вік — йому тоді було лише 17 років.

З кінця липня 2014 р. потрапив як доброволець у розвідувально-диверсійний підрозділ особливого призначення 40-го батальйону «Кривбас».

Хлопець брав участь в бойових операціях: в селі Благодатне (Амвросіївський район, Донецької обл.) — вів бій в передній групі, допомагав виводити ранених з бою. Участь в бою під Карлівкою — групою ДУК було знищено кілька сепаратистів, військову техніку, зруйновано оборонні споруди противника. В середині липня 2014 р. в селі Новий Світ (Старобешевський район) розвідка боєм району мосту, зачистка ферми. Липень 2014 р. Георгій брав участь у відбитті атаки бойової колони НЗФ РФ (ДНР) в районі висот біля села Благодатне (Амвросіївський район,) разом з частинами 28 Бр. та 40 БТрО. 16 липня 2014 р. Тороповський Георгій як супроводжуючий колони із трьох БМП-2 разом із 17 військовослужбовцями 28 ОМБр потрапили в засідку НЗФ ДНР біля села Маринівка (Шахтарський район, 4 км від україно-російського держкордону). Вступивши в бій із переважаючою в живій силі та техніці противником (2 танки Т-64), група українських військовослужбовців понесла втрати. Сам Георгій брав активну участь у цьому бою, отримав поранення осколками ручної гранати та контузію, не дивлячись на це, врятував життя п'ятьом бійцям та вивів групу з чотирьох поранених військовослужбовців з оточення і допоміг дістатися до найближчого опорного пункту 28 ОМБр. 17 липня Георгій разом з іншими пораненими був відправлений у військовий шпиталь м. Дніпропетровська. Протягом 17—23 липня 2014 р. Георгій знаходився на лікуванні у Дніпропетровському військовому шпиталі. Після шпиталю він відразу поїхав на Схід в зону бойових дій.

Протягом серпня 2014 р. Георгій брав участь у боях біля Савур-Могили, в контрснайперських операціях на околицях Іловайська (село Покровське, село Віноградне), виходив на бойове завдання в складі об'єднаної групи ДУК-ЗСУ, також проявив себе як досвідчений розвідник, брав на себе ініціативу з маршруту руху (без втрат живої сили) і вибору позиції для засідки. Георгій здійснював підвіз боєкомплектів до позицій батальйону Дніпро-1 в м. Іловайськ, відбивав атаки на блокпости з тилу. Георгій брав участь в боях в районі села Грабське (Амвросіївський район), в атаках на оборонні споруди біля села Кутейнікове (Амвросіївський район), в атаці ферми в районі села Віноградне. Знищував живу силу противника під час прориву в місто Іловайськ задля забезпечення заходу в місто колони батальйонів «Азов», «Дніпро-1», «Шахтарськ» з північно-східної околиці міста. При атаках на блокпост на в'їзді в місто з боку с. Покровське Георгій наодинці вів вогонь, доки група розверталась в бойовий порядок. Георгію було поставлено завдання про організацію засідки на териконі на снайпера. Пролежавши дві доби в засідці, він «прибрав» снайпера.

В АТО з липня 2014 р. почав говорити про важливість безпілотників для війни. Знайшов волонтера в Дніпрі — проєкт-пропозиції Жори — збір коштів — і ідея Жори поступово втілилася в життя, про що на сторінці у соцмережі Facebook писав його друг волонтер.

На початку вересня 2014 р. (після Іловайська) Георгій почав оформлювати документи у райвійськкоматі м. Дніпропетровська. 17.09.2014 р. Георгій загинув у потязі «Київ-Дніпропетровськ», коли повертався до Дніпропетровська у військовій формі з шевронами 40 БТО «Кривбас», «Україна Збройні сили», шеврон ПС був в кишені. При ньому були лише документи, інших речей не було. За Тороповського Г. В. сепаратистами була призначена винагорода. На сайті «Трибунал» (база даних ДНР) Тороповський Г. В. зазначений як «каратель» — «ликвидирован».

З письмових спогадів побратимів Георгія:

Тороповський Г. В., незважаючи на свій юний вік, перебуваючи в зоні проведення Антитерористичної операції на території Донецької області, виконуючи бойові завдання, беручи безпосередню участь в бойових діях, проявив себе як досвідчений, сміливий, дисциплінований воїн, сумлінно виконувач накази командира групи, врятував життя військовим в боях під Маринівкою і Савур-Могилою. Ніколи не ховався за спинами інших. Особливо це проявилося під час наступальної фази в Іловайській операції, де Георгій вогнем неодноразово прикривав товаришів, знищував живу силу противника, танкістам давав точні дані розташування сил противника. Георгій був неодноразово відзначений командиром розвідгрупи та армійським командуванням, був нагороджений почесною відзнакою. Він був самим молодшим і самим сміливим бійцем підрозділу, надійним і вірним, весь час був попереду, ніколи не жалівся на труднощі, в бій вступав першим, своєю сміливістю і мужністю піднімав бойовий дух своїх товаришів.

Із спогадів друзів про Георгія: «Ему было 18 лет и — мало кто проживет свою жизнь также достойно даже с десятой попытки…»

Тороповський Георгій вважається наймолодшим учасником бойових дій на Сході України — йому виповнилось 18 років лише коли позаду вже був ЄвроМайдан та бойові операції в зоні АТО. Похований у Борисполі на місці почесних поховань.