Свищ Сергій Сергійович

Свищ Сергій Сергійович
Дата та місце народження: 2 листопада 1990 р., м. Устилуг, Волинська область
Дата та місце смерті: 25 січня 2015 (24 роки) с. Санжарівка, Донецька область
Місце поховання: м. Устилуг, Волинська область
Посада: Командир роти
Обставини смерті: Загинув 25 січня 2015 р. у бою на опорному пункті Валера (висота 307,5) поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Разом з Сергієм загинули бійці 128 ОГПБр солдат А. Ковач, солдат Ф. Лопацький, солдат В. Питак, солдат А. Капчур, солдат О. Леврінц та старшина О. Венгер з 54 ОРБ.

Народився Сергій Свищ в Устилузі. Навчався майбутній воїн у місцевій середній школі, а після закінчення школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час навчання в академії був одним із найкращих курсантів, та став одним із найкращих її випускників у 2012 році. Після закінчення навчання продовжив військову службу в 54-му окремому розвідувальному батальйоні, який дислокований у Новограді-Волинському.

Невдовзі призначений командиром роти, і став наймолодшим офіцером на цій посаді у своєму військовому з'єднанні.

З початком російської збройної агресії підрозділ, у якому служив Сергій Свищ, одним із перших був направлений у зону бойових дій. Наприкінці січня 2015 року підрозділ, яким командував старший лейтенант Сергій Свищ, прибув для заміни особового складу на опорний пункт на лінії фронту біля села Санжарівка Артемівського району. Саме у той час на опорний пункт після масованого артилерійського та мінометного обстрілу розпочали наступ росіяни. Сергій Свищ вирішив прийняти бій із переважаючими силами ворога, щоб не допустити прориву у тил українських збройних сил. У цьому бою українським військовим швидко вдалось знищити два танки та частину живої сили агресорів, але один із танків почав рухатись до окопу, де був Сергій Свищ, який уже отримав поранення у цьому бою. Українські військові підбили й цей танк, але після бою, який закінчився розгромом російських агресорів, під гусеницями цього танка виявили тіло Сергія Свища вже без ознак життя. Тоді ж загинули старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький, Володимир Питак. Тіло відважного лейтенанта змогли забрати з місця бою лише за тиждень, і спочатку не могли упізнати. Але рідні, які прибули по тіло полеглого героя, упізнали Сергія навіть без аналізу ДНК.

Удома в Сергія Свища залишились дружина та син, якому на момент загибелі батька виповнилось лише 1,5 року.

Похований Сергій Свищ у рідному місті Устилузі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 7, місце 31.