Сущук Микола Володимирович «Вершниця»

Сущук Микола Володимирович
Дата та місце народження: 16 травня 1990 р., с. Вершниця, Житомирська область
Дата та місце смерті: 12 лютого 2015 (24 роки) с. Логвинове, Донецька область
Посада: Навідник
Обставини смерті: Зник безвісти 12 лютого 2015 р. у бою в районі села Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область). Танк підірвався на міні. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 23 червня 2015 р. похований. В цьому бою також загинули: солдат А. Браух, молодший сержант В. Шульга (механік-водій), боєць 79 ОАМБр: старший прапорщик В. Суслик та бійці батальйону НГУ Донбас: сержант А. Поліщук, солдат Р. Мельничук, солдат А. Камінський, солдат В. Самоленко, солдат І. Турков та сержант В. Панчук.

Закінчив Новоград-Волинську ЗОШ № 9. Відслужив строкову службу в 30-й бригаді, залишився по контракту. На фронті з весни 2014-го, навідник, 30-та окрема механізована бригада.

12 лютого 2015-го зник безвісти в часі бою біля Логвинового на трасі Дебальцеве — Артемівськ, підрозділ мав завдання допомогти вийти воякам із оточення; танк підірвався на міні. 12 лютого 2015-го частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади, з українського боку втрати в техніці склали 2 танки батальйону «Донбас», у 30-ї бригади — 2 танки та БМП. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.

Був прикопаний біля танка, у якому згорів, Микола і ще один вояк. У тому бою полягли вояки батальйону «Донбас» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук, старший лейтенант 79-ї бригади Ігор Марквас, поранень зазнав Михайло Левківський.

Упізнаний серед загиблих за експертизою ДНК. Без Миколи залишилися батьки, двоє маленьких дітей. 23 червня 2015-го похований в місті Новоград-Волинський, на Алеї Слави міського кладовища.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 5, місце 23.