Сухенко Максим Володимирович «Трассер»

Народився 1981 року в місті Київ. Був третьою дитиною у батьків, виростав із трьома сестрами — Марією, Оленою і Надією. Батько Володимир Данилович — фізик, мама — Сухенко (Воловчик) Ніна Степанівна, інженер-гідротехнік. 1998-го закінчив київську ЗОШ № 138. 2000 року почав працювати техніком в Центрі інформатики Міністерства культури і мистецтв України. 2003-го одружився.

Протягом лютого-червня 2014-го займався волонтерством, з сестрою Марією займався розробкою й пошиттям військової амуніції.

В часі війни — доброволець, старший інспектор, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».

29 серпня 2014 року виходив разом з українськими військами з Іловайського оточення. У «зеленому коридорі» в районі хутора Горбатенко дістав поранення обох ніг при обстрілі російськими десантниками. Його перенесли до хати, де вже були всі поранені бійці. Помер від втрати крові.

Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів «Миротворець» Катричем В'ячеславом, Олексієм Гораєм, Романом Набєговим, «Херсон» Олексієм Вовченком, «Світязь» Віктором Шолухою.

15 вересня 2014 року тіло Максима Сухенка було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»). 18 вересня тіло було привезено до Києва.

Похований 21 вересня 2014-го в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Вдома залишились дружина Світлана та дві доньки — Марія 2004 р.н й Олена 2006 р.н.