Стратович Анатолій Гримович

Стратович Анатолій Гримович
Дата та місце народження: 7 квітня 1962 р., м. Житомир
Дата та місце смерті: 26 січня 2015 (52 роки) с. Спартак, Донецька область
Місце поховання: м. Житомир
Звання: Солдат
Посада: Снайпер
Обставини смерті: Загинув 26 січня 2015 р. виконуючи завдання з евакуації поранених бійців з поля бою в районі с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, поблизу Донецького аеропорту. Разом з Анатолієм загинули прапорщик Рачок М. П., солдат Гага В. О., солдат Синюк Д. С., сержант Білокуров О. С. Сімейний стан: Залишилися мати, дружина, двоє дітей і двоє внуків.

Народився 7 квітня 1962 року в місті Житомирі. У 1977 році закінчив 9 класів Житомирської середньої школи № 34 (нині — Житомирський міський колегіум).

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу. Служив в військах спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Радянського Союзу. Під час проходження строкової військової служби брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

Взимку 2013—2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції Гідності. Брав активну участь у діяльності Громадського об'єднання «Самооборона Житомирщини», зокрема в заходах з охорони громадського порядку та наданні волонтерської допомоги підрозділам Збройних Сил України у районі Антитерористичної операції.

У серпні 2014 року добровільно звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату та був направлений для проходження військової служби за мобілізацією в 95-ту окрему аеромобільну бригаду. Снайпер роти снайперів.

Загинув 26 січня 2015 року, виконуючи завдання з евакуації поранених бійців з поля бою в районі с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, поблизу поблизу Донецького аеропорту. Разом з Анатолієм загинули прапорщик Михайло Рачок, солдат В'ячеслав Гага, солдат Денис Синюк, сержант Олександр Білокуров. Зазнали поранень старший лейтенант Костянтин Султанбагомаєв і старший солдат Микола Вознюк.

По смерті залишилися мати, дружина, двоє дітей і двоє внуків.

1 лютого 2015 року похований у м. Житомир, Смолянське військове кладовище.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 8, місце 32.