Стефанович Віктор Володимирович «Вік»
Жив у Тернополі на масиві «Дружба». Навчався у школі № 9. Після школи — в Технічному коледжі ТНТУ. Працював у будівельному супермаркеті та їздив на заробітки за кордон.
На фронті — від грудня 2014 року. Пройшов півторамісячне навчання у вишкільному центрі в Десні. Уже наприкінці січня потрапив у бойовий підрозділ 8-ї окремої роти, за цей час лише раз був у відпустці. Він завжди рвався у бій, не терпів несправедливості та дуже переживав за долю України. Коли почалися революційні події на Майдані, він брав активну участь у Революція гідності. Не зміг залишитися байдужим і до подій, які розгорнулися на сході країни.
Завжди вирізнявся мужністю, патріотизмом та жагою до життя.
Загинув 15 червня 2015 року внаслідок осколкового поранення сонної артерії в районі с. Широкиного (Донецька область).
Панахида в Архікатедральному соборі УГКЦ і поховання, які очолив єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Теодор, відбулися 20 червня, поховали Героя на Микулинецькому кладовищі.
Залишилися батьки та молодший брат.
12.07.2015 — нагороджений орденом «Честь і Слава»; Нагороджений медаллю «За службу Україні»; 25.03.2018 — нагороджений відзнакою ДУК «Правий сектор» «Бойовий хрест корпусу» (посмертно); У 2021 році нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).