Сова Іван Васильович

Сова Іван Васильович
Дата та місце народження: 19 січня 1976 р., с. Бригадирівка, Рівненська область
Дата та місце смерті: 5 вересня 2014 (38 років) с. Цвітні Піски, Луганська область
Місце поховання: с. Бригадирівка, Рівненська область
Звання: Молодший сержант
Посада: Старший навідник
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада
Обставини смерті: Загинув 5 вересня 2014 р. в бою з російським диверсійним підрозділом в районі с. Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область. Разом з Іваном загинули старший лейтенант Ю.Пилипчук, прапорщик А. Гаврилюк, сержант О. Ващук, сержант І. Лемещук, молодший сержант С. Бродяк, молодший сержант В. Бражнюк, молодший сержант Е. Слободян, старший солдат В. Соломчук, солдат Р. Степула, солдат М. Федус, солдат М. Турчин, солдат І. Воробель та солдат С. Боднар.

Народився 1976 року в селі Бригадирівка (Радивилівський район, Рівненська область). Батьки збудували будинок та 1980 року переїхали проживати в село Зарічне. В Козинській школі здобув неповну середню освіту, з 1991 по 1995 рік навчався у Рівненському музичному училищі. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, у Шепетівці, навідник гранатомета. Одружився, в Здолбунові працював вчителем музики. Подружнє життя не склалося, 2000 року повернувся до Зарічного, забрав паї, з батьками та братом господарював на землі. Пасічникував (після його смерті загинули усі 40 бджолосімей). Учасник Помаранчевої Революції.

18 лютого 2014-го після заклику Євгена Нищука не сидіти вдома зібрався за годину, за 6 годин був на Майдані. Рвався до Криму, записався добровольцем. Аж 8 серпня відправили на полігон в Яворів, медкомісії не проходив, хотіли відразу відіслати додому — не мав 2 пальців на руці.

Старший навідник, 80-та окрема аеромобільна бригада. 28 серпня зупинився під Металістом, де був обстріляний з артилерії терористами. Іван між обстрілами встигнув привітати маму з днем народження.

5 вересня 2014-го біля міста Щастя загинув у бою з російським диверсійним підрозділом — під час «перемир'я» десантники з боями відходили від Луганського аеропорту. У часі бою з російським диверсійним підрозділом між селами Цвітні Піски й Стукалова Балка 97 українських вояків на 6 БТРах й 2 танках (1 БТР підірвали — не заводився) зайняли кругову оборону, відбиваючи натиск терористів в числі 240—260 чоловік. По тому натрапили засаду на техніці в русі — знали про неї, однак вирішили прориватися. Після прибуття підрозділу під населений пункт Щастя було констатовано відсутність БТР-80 № 129, поранення зазнали 9 бійців. В бою загинули: прапорщик Анатолій Гаврилюк, сержант Іван Лемещук, молодші сержанти Степан Бродяк та Іван Сова, солдат Руслан Степула. Вважалися зниклими безвісти: старший лейтенант Пилипчук Юрій Юрійович, лейтенант Ігор Петрівський, сержант Олексій Ващук, молодші сержанти Віктор Бражнюк, Гураль Олег Володимирович, старший солдат Володимир Соломчук, солдати Сергій Боднар, Ватаманюк Сергій Миколайович, Іван Воробель, Корнач Сергій Сергійович, Підгайний Микола Йосипович, Роман Симпович, Слободян Едуард Геннадійович, Турчин Михайло Степанович, Микола Федус. Вважаються полоненими капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдати Гринюк Микола Володимирович, Клим'юк Олександр Юрійович.

Загинув в БТРі від пострілу з гранатомета.

Похований в Бригадирівці. Без Івана лишились батьки — Василь Григорович та Ольга Григорівна, брат Олександр, дружина.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 1, місце 26.