Сонько Сергій Миколайович

Сонько Сергій Миколайович
Дата та місце народження: 16 грудня 1993 р., с. Станіслав, Херсонська область
Дата та місце смерті: 8 січня 2017 (23 роки) с. Верхньошироківське, Новоазовський район, Донецька область
Місце поховання: с. Станіслав, Херсонська область
Посада: Командир відділення
Обставини смерті: Загинув 8 січня 2017 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Верхньошироківське, Новоазовський район, Донецька область підірвавшись на міні. Разом з Сергієм загинули молодший сержант Д. Охріменко та старший матрос С. Трубін.

Сергій Сонько народився 1993 року в селі Станіслав Білозерського району Херсонської області. Закінчив загальноосвітню школу імені К. Й. Голобородька села Станіслав. Заочно навчався на юридичному факультеті Чорноморського національного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв).

У 2015 році вступив до лав Збройних Сил України на військову службу за контрактом, яку розпочав на посаді кулеметника. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Виконував завдання на півдні Донецької області, на Приморському напрямку (ОТУ «Маріуполь»).

Молодший сержант, командир 3-го відділення взводу морської піхоти 1-ї роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, в/ч А1965, м. Бердянськ.

8 січня 2017 року молодший сержант Сергій Сонько та двоє його побратимів молодший сержант Микола Охріменко і старший матрос Сергій Трубін загинули під час виконання бойового завдання в районі окупованого села Верхньошироківське (колишнє с. Октябр) Новоазовського району Донецької області.

8 січня зник зв'язок з трьома військовослужбовцями, які не повернулися у місце розташування підрозділу. З часом зі сторони противника було заявлено, що знайдені тіла загиблих у військовій формі. Передача тіл на місцевому блокпосту 10 січня не відбулася, — не приїхала протилежна сторона, пізніше в терористичній організації «ДНР» підтвердили, що 11 січня забрали тіла трьох загиблих, які підірвалися на міні за 3 км від с. Октябр. 13 січня 2017 року в місті Донецьк тіла були передані українській гуманітарній місії «Евакуація-200», після чого вони були направлені у Дніпро на упізнання. Експертизою встановлена причина смерті — мінно-вибухові травми.

За версією, яку озвучив журналіст Юрій Бутусов, морпіхи діяли самостійно, без узгодження з командуванням: «Судячи з усього, воїни вирішили зробити розвідку позицій противника, їм вдалося таємно вийти на передову, і підійти до лінії оборони. На жаль, сталася трагедія — воїни підірвалися на міні. Ніхто не знав, де їх шукати, і тому ніхто не міг прийти на допомогу… Їх тіла виявив противник 11 січня».

15 січня Сергія Сонька поховали на кладовищі рідного села Станіслав.

Залишились батьки, — Микола Віталійович і Тетяна Євгенівна Сонько.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 4, місце 23.