Сніцар Павло Леонідович

Сніцар Павло Леонідович
Дата та місце народження: 10 липня 1976 р., м. Ульяновка, Кіровоградська область
Дата та місце смерті: 23 липня 2014 (38 років) м. Лисичанськ, Луганська область
Місце поховання: м. Кіровоград
Звання: Полковник
Посада: Командир батальйону
Підрозділ: 21-а окрема бригада охорони громадського порядку, Центральне ОТО НГУ
Обставини смерті: 23 липня 2014 року загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту. Разом з Павлом загинув генерал-майор О. Радієвський та солдат І. Коцяр.

Народився 1976 року в місті Ульяновка. Мама хворіла, тому Павло брав на себе домашню роботу. Військову службу розпочав солдатом, 1997-го закінчив військове училище прикордонних військ — окремий факультет внутрішніх військ МВС Академії Прикордонних військ України. 1998 року побрався. Кіровоградським батальйоном командував більше 10 років, підполковник. В грудні 2013-квітні 2014 з батальйоном був на Майдані — виконував завдання з охорони громадського порядку. Завдання виконував важко — вважав що керівництво втратило зв'язок із реальністю. Зазнав травми; почав втрачати зір і слух, лікувався.

В зоні бойових дій із батальйоном з весни 2014-го. Загинув 23 липня в часі боїв за визволення Лисичанська при спробі вивести з-під обстрілу терористів та порятувати поранених бійців Національної гвардії й Збройних сил України і полковника Олександра Радієвського. Тоді ж загинув солдат Ігор Коцяр. Терористи забрали у вбитого телефон й подзвонили дружині та глумилися.

29 липня 2014-го в Кіровограді відбулося останнє прощання. Похований на Ровенському кладовищі, Алея Слави.

Без Павла лишились дружина Олеся, син Олексій (1999 р.н.) та донька Дарина (2010 р.н.).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 3, місце 2.