Смолінський Леонід Денисович «Капітан»

Смолінський Леонід Денисович
Дата та місце народження: 16 грудня 1964 р., смт Летичів, Хмельницька область
Дата та місце смерті: 12 серпня 2014 (49 років) м. станція Мандрикине, Донецьк
Місце поховання: м. Хмельницький
Обставини смерті: Загинув 12 серпня 2014 р., коли вдень автобус з бійцями ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу залізничної станції Мандрикине. Леонід був за кермом автобуса, який потрапив у засідку.

Народився 1964 року в смт Летичів (Хмельницька область). 1982 року закінчив Летичівську ЗОШ № 2, вступив до Костромського вищого командного училища хімічного захисту. Після успішного закінчення в 1986 році був направлений на службу в НДР — на посаду командира загону. Учасник війни в Афганістані. В 1991 році звільнився із Збройних сил в званні капітана. Активний учасник Революції Гідності з перших днів.

Вдень 12 серпня, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Послали на завдання без бронежилетів, дали лише автомати — їхали в автобусі на блокпост, який раніше війська відбили у терористів. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Суховий Сергій Іванович.

Леонід був водієм, у Смолінського була велика дірка в грудях, після того терористи ще й подзвонили 81-річній мамі.

Без Леоніда залишились мама, дружина, дві доньки.

Похований в м. Хмельницький 22 серпня 2014-го, Алея Слави міського кладовища у Раковому.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 4, місце 37.