Шилік Анатолій Вікторович

Шилік Анатолій Вікторович
Дата та місце народження: 16 вересня 1976 р., м. Камінь-Каширський, Волинська область
Дата та місце смерті: 24 серпня 2014 (37 років) с. Многопілля, Донецька область
Місце поховання: м. Ковель, Волинська область
Звання: Капітан
Посада: Командир мінометної батареї
Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада
Обставини смерті: 24 серпня 2014 р. по позиціям українських мінометників в районі с. Многопілля, Амвросіївський район, Донецька область було завдано потужного удару, в результаті якого було влучання в вантажний автомобіль ГАЗ-66, в якому знаходилися артилерійські боєприпаси. Командир мінометної батареї 3-го батальйону 51-ї ОМБр капітан Шилік Анатолій Вікторович надав наказ бійцям гасити палаючу вантажівку і під час цієї спроби загасити полумя вантажівка вибухнула. Разом з Андрієм загинули старший лейтенант Беца Ігор Миколайович, молодший сержант Брик Дмитро Юрійович, солдат Павляшик Микола Анатолійович, солдат Бугайчук Сергій Анатолійович, солдат Данилевич Роман Миколайович, солдат Мостика Андрій В'ячеславович та солдат Момотюк Дмитро Володимирович.

У 1996 році служив у 802-му реактивному артилерійському полку.

Останні десять років після розформування військової частини займався цивільними справами.

Доброволець, у зоні бойових дій з весни 2014-го. Командир мінометної батареї, 51-ша окрема механізована бригада.

У ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в під Докучаєвськом мінометна батарея капітана Шиліка зазнала важких втрат. 3-й батальйон 51-ї бригади опинився в оточенні в районі Березове — Оленівка під постійним артилерійським обстрілом російсько-терористичних військ. Більшість особового складу батареї перебувала на блокпосту 39-06 неподалік від Іловайська. Цей блокпост обстрілювався самохідно-артилерійськими гарматами «Нона». Від одного з пострілів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік особисто кинувся його гасити. На допомогу капітану з укриттів вибігли й інші бійці. Коли вони всі були поруч з машиною, прилетіло ще кілька снарядів «Нони» і командир загинув разом з іншими військовослужбовцями.

Похований у Ковелі 2 вересня 2014 року.

Без Анатолія лишились дружина й двоє дітей — дочка 2001 та син 2012 р. н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 11.