Шевченко Ірина Вікторівна

Шевченко Ірина Вікторівна
Дата та місце народження: 1 листопада 1970 р., с. Дар'ївка, Херсонська область
Дата та місце смерті: 1 липня 2019 (48 років) Помер від поранень
Місце поховання: м. Херсон
Звання: Сержант
Посада: Санітарний інструктор медичного пункту батальйону
Обставини смерті: 1 липня 2019 р. близько 10:50 під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу с. Водяне (Волноваський район, Донецька область): санітарний автомобіль Hummer HMMWV був обстріляний з протитанкового ракетного комплексу. В результаті прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці, а Ірина була смертельно поранена отримавши вибухову травму та опіки. Її терміново доправили до 61 го військового госпіталю в Маріуполі, де о 14.10 її серце зупинилося.

Народилася 1 листопада 1970 року в селі Дар'ївка (Білозерський район, Херсонська область); мати померла дуже рано. Мешкала у Херсоні, працювала продавчинею риби на херсонському Дніпровському ринку.

Активна учасниця Революції гідності, херсонського Євромайдану.

Першими з українських військових на ділянці з окупованим Кримом стали солдати 79-ї бригади, у яких на той час не було організації по забезпеченню. Мешканці сіл, а згодом і Херсона, узяли це на себе — скуповували на ринках продукти, у мисливських крамницях — зелений одяг; везли це на Каланчак, організовували передачі. Згодом 79-ту бригаду замінила 30-та окрема механізована бригада. Хаотична допомога військовим переросла в організовану волонтерську групу «Херсонська Чайка», волонтеркою якої Ірина Шевченко. Допомагала армії на адмінкордоні з Кримом, по тому регулярно їздила на східний фронт. Зароблене витрачала на борошно та яйця, пекла пироги на фронк, коли біля Донецька та Іловайська вже точилися важкі бої.

У 2014 році пішла навчатися до медичного загону швидкого реагування «Влад»; пройшла кілька медичних курсів — як волонтерка загону «Влад» та два курси у Києві. Викладала тактичну медицину на полігоні «Широкий Лан».

11 травня 2015 року вступила на військову службу за контрактом, санінструкторкою 1-ї роти 1-го десантно-штурмового батальйону, по тому — радіотелефоністка-санінструкторка бригадного медпункту 2-го батальйону 36-ї бригади. Крім прямих обов'язків, готувала, прала, телефонувала родинам колег, опікувалася бійцями-сиротами. Того ж року батальйон зайшов до Широкиного і всі ротації до 2019-го пробув там.

1 липня 2019 року під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу села Водяне (Волноваський район) санітарний автомобіль Hummer HMMWV, у якому знаходилася Ірина Шевченко, був обстріляний з ПТРК. Внаслідок прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці; Ірина Шевченко дістала тяжкі поранення та опіки, померла в лікарні міста Маріуполь у віці 48 років.

3 липня 2019 року похована в Херсоні, на кладовищі Геологів, Алея Героїв.

В Ірини Шевченко залишилася сестра.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 8, місце 9.