Шевченко Григорій Іванович

Батько Григорія — Іван Андрійович. Малюнок Тараса Шевченка. Олівець, травень 1843 р.

Григорій народився близько 1782 року в селі Кирилівка (нині — Шевченкове, Звенигородський район Черкаської області) у родині Івана Андрійовича Шевченка (1756—1849) та його дружини Агрипини Сергіївни (1758—1801). Був старшим серед семи дітей.

Після Другого поділу Речі Посполитої Правобережна Україна, в тому числі і с. Кирилівка, була окупована Російською імперією. Після окупації більшість населення було закріпачене, в тому числі і родина Шевченків. Тож майже все життя Григорій Іванович був селянином-кріпаком.

3 (15) листопада 1801 року в селі Моринці, у церкві Св. Івана Богослова, 19-річний Григорій одружився з 16-річною Катериною Якимівною Бойко, дочкою селян Якима Омеляновича Бойка і Параскеви Іванівни з села Моринці.

Подружжя мешкало у селі Кирилівка Звенигородського повіту Київської губернії, у хаті батька Григорія — Івана Шевченка.

Тут народилися:

Катерина (20 листопада (2 грудня) 1804(18041202) — 11 (23) липня 1848); Параска (16 (28) жовтня 1806(18061028)—16 (28) квітня 1807); Марія (30 березня (11 квітня) 1808(18080411)—12 (24) лютого 1810).

Через дев'ять з половиною років після одруження подружжя переселилося у хату кріпака Федора Савовича Копія в с. Моринці, якого в цьому ж році поміщик Енгельгардт віддав у рекрути.

Тут народилися діти:

Микита (16 травня (28 травня) 1811(18110528) — 25 січня (6 лютого) 1878); Тарас (25 лютого (9 березня) 1814 — † 26 лютого (10 березня) 1861).

Через постійне переслідування родини Шевченків з боку Копія, який втік з москалів і почав погрожувати Григорію Івановичу за те, що той мешкав в його хаті, у 1815 році родина повернулася до Кирилівки в хату Івана Андрійовича Шевченка, а згодом у хату, куплену в П. Тетерюка за 200 рублів «асигнаціями».

Тут народилися діти:

Ярина 12 (24) травня 1816 — † 26 січня (7 лютого) 1865); Марія (26 січня (7 лютого) 1819 — † 1 (13) січня 1842) — осліпла в 3 роки, жила у брата Микити; Йосип (8 (20) квітня 1821 — † бл. 1878).

З усіх дітей збереглися лише могили старшої доньки Катерини в селі Зелена Діброва та сина Тараса в Каневі. Інші могили дітей Григорія і Катерини були знищені при будівництві сільськогосподарського технікуму в с. Кирилівка (Шевченкове).

20 серпня (1 вересня) 1823 року померла 38-річна дружина Катерина. Григорій залишається один з 5 дітьми, старша дочка Катерина на цей момент вже вийшла заміж за Антона Красицького і мешкала з чоловіком в с. Зелена Діброва.

Через 47 днів після смерті дружини 7 (19) жовтня 1823 року Григорій Шевченко одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко з Моринців. У неї було троє дітей від першого шлюбу, які стали зведеними братом і сестрами дітям Григорія Івановича: Степан (1814 р.н.), Євдокія (1817 р.н.), Оксана (1819 р.н.).

Про життя Григорія з другою дружиною біограф О. Кониський зазначав: .mw-parser-output .template-text-text{background:#FFF8DC;color:var(--color-base,#202122);font-style:italic;border:thin solid #eaecf0}@media screen{html.skin-theme-clientpref-night .mw-parser-output .template-text-text{background:#301d00}}@media screen and (prefers-color-scheme:dark){html.skin-theme-clientpref-os .mw-parser-output .template-text-text{background:#301d00}}

«Порадившись з батьком Іваном, Григорій взяв з Моринець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми Оксана віком була ровесниця Григорію, вдачі суворої, сварливої. В родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого да життя спокійного; не заступила вона сиротам Шевченка рідної матері. Навпаки — з нею прийшла така сварка, така колотнеча, що справді, в хаті стало «неначе в пеклі».

У другому шлюбі 22 липня (3 серпня) 1824 року народилася донька Марія, яка померла 25 березня (6 квітня) 1825 року. В записі про смерть 9 місячної Марії вказана причина смерті — натуральна.

Григорій умів читати церковнослов'янською. Олександр Лазаревський зазначав:

«Батько Тараса Григоровича був грамотний і для свого середовища досить начитаний; розповідь його відзначалась релігійним характером; він любив переказувати житія святих і всіляких подвижників благочестя».

Основною працею було хліборобство. Також працював стельмахом (майстром із виготовлення возів), іноді чумакував — возив товари до великих міст, зокрема Києва та Одеси. У таких подорожах його часто супроводжував малий Тарас. Про одну з таких мандрівок поет згодом згадав у поемі «Наймичка».

Могила Григорія Шевченка в селі Шевченковому, колишній Кирилівці. Нині на території Шевченківського коледжу

21 березня (2 квітня) 1825 року у віці 43 років Григорій Іванович «не витерпів лихої долі, умер на панщині» у с. Кирилівка. Похований на сільському цвинтарі. Могила збереглася до наших днів.

Перед смертю батько залишив відоме передбачення:

«Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його мов наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».