Шепелюк Олексій Борисович

Шепелюк Олексій Борисович
Дата та місце народження: 19 травня 1977 р., м. Володимир , Волинська область
Дата та місце смерті: 25 серпня 2014 (37 років) смт Кутейникове, Амвросіївський район, Донецька область
Місце поховання: м. Ніжин, Чернігівська область
Звання: Майор
Посада: Командир батареї
Обставини смерті: Зник безвісти в ніч на 25 серпня 2014 р. в бою за Іловайськ (Донецька область) в районі Кутейникове. Впізнаний за експертизою ДНК в липні 2015 р.

Народився Олексій Шепелюк 19 травня 1977 року в Ніжині. Після закінчення середньої школи майбутній офіцер вступив до Харківського військового університету. Здобувши вищу освіту, з 1998 року проходив військову службу в 51-й механізованій бригаді, яка базувалась у Володимирі-Волинському, останньою посадою офіцера стала посада командира зенітно-ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону. Під час військової служби на Волині проживав у Нововолинську. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська Олексій Шепелюк дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій. Група зенітників прибула на передову в розташування батальйонної групи, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських військ швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом з іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком ухвалив рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками. Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти. Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.

Прес-служба Міністерства оборони України підтвердила, що були підготовлені документи на присвоєння звання Героя України майорам Олексію Шепелюку та Олексію Кондесюку, але в останній момент їх викреслили зі списку.

Після ідентифікації Олексія Шепелюка полеглий воїн був урочисто перепохований у Ніжині у Всіхсвятському соборі 18 липня 2015 року.

Удома в Олексія Шепелюка залишились батьки, дружина Марина Шепелюк (Лушко) та п'ятеро дітей — з них син Віталій, доньки Домініка, Маргарита 2003 р.н й Женев'єва 2011 р.н. (двоє дітей від першого шлюбу дружини).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 12.