Щербіна Андрій Вікторович «Портос»

Щербіна Андрій Вікторович
Дата та місце народження: 31 травня 1975 р., смт Дубівський, м. Антрацит, Луганська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (39 років) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: м. Гайсин, Вінницька область
Звання: Прапорщик резерву
Посада: Старший розвідник
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., виходив з т.зв. Іловайського котла Зеленим коридором на пожежній машині. Коли колона батальйону Донбас була обстріляна на дорозі поміж с. Многопілля та Червоносільське, пожежна машина повернула у напрямку с. Червоносільське. Андрій був на підніжці машини, де дістав вогнепальне поранення. Востаннє його бачили, коли він зіскокував з машини. Ще за кілька секунд по ній вистрілив російський танк, унаслідок чого загинули: Ред, Бані, Тур, Восьмий, Бірюк та Ахім. Серед військовослужбовців батальйону не було сумнівів щодо загибелі Андрія, водночас попередня експертиза ДНК не показувала збігів. Восени 2017 р. було проведено повторну експертизу ДНК та звірку з базою даних, унаслідок чого виявлено деструкцію клітин ДНК у попередніх аналізах. За експертизою ДНК Андрія було опізнано серед досі неідентифікованих загиблих, доставлених з с. Червоносільське.

Народився 31 травня 1974 року в смт. Дубівський Антрацитського району Луганської області.

1981—1983 — навчався в середній школі № 10 селища.

1983—1989 — продовжив навчання в середній школі № 19 м. Антрацит. Займався спортом, отримав розряд з боксу.

1989—1992 — навчався в СПТУ № 42 м. Антрацит, здобув професію токаря.

1992 — був призваний на строкову військову службу, яку проходив у прикордонних військах (м. Мукачево).

1995—2000 — продовжив службу в Луганському прикордонному загоні у званні прапорщика, був помічником начальника прикордонної застави.

2000 — вийшов у відставку.

2000—2006 — працював, створив родину.

2004 — народилася донька Аліна. 2006 — молода сім'я переїхала в м. Гайсин, на батьківщину дружини Ірини. 2014 — народилася друга донька Діана.

Андрій Щербіна добре розумівся в техніці й деякий час працював у сервісному центрі Philips у м. Київ.

3 червня 2014 року вступив до добровольчого батальйону «Донбас», був зарахований старшим розвідником 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону спеціального призначення. Отримав позивний «Портос».

14 липня відбув в зону АТО. Спочатку в Попасній, Лисичанську, Кураховому, у селі Мар'янівка, потім в Іловайську.

Ранком 29 серпня 2014 року під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільське пожежна машина потрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї Окремої танкової бригади збройних сил РФ й отримала пряме попадання. Андрій був на підніжці машини, коли дістав вогнепальне поранення. Серед бійців батальйону не було сумніву щодо його загибелі.

Довгих три роки Андрій Щербіна вважався зниклим безвісти. Сім'я жила надією, що Андрій живий, що можливо був у полоні.

Був похований як невідомий солдат на Краснопільському цвинтарі в передмісті Дніпра. Генетична експертиза знайденого тіла підтвердила: Андрій Вікторович Щербіна героїчно загинув у 2014 році під час обстрілу в Іловайську.

Перепоховано героя 28 березня 2018 року на міському кладовищі в м. Гайсин, Вінницька область.

Без Андрія лишились дружина і дві доньки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 21.