Щербіна Андрій Вікторович «Портос»

Щербіна Андрій Вікторович
Дата та місце народження: 31 травня 1975 р., смт Дубівський, м. Антрацит, Луганська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (39 років) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: м. Гайсин, Вінницька область
Звання: Прапорщик резерву
Посада: Старший розвідник
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., виходив з т.зв. Іловайського котла Зеленим коридором на пожежній машині. Коли колона батальйону Донбас була обстріляна на дорозі поміж с. Многопілля та Червоносільське, пожежна машина повернула у напрямку с. Червоносільське. Андрій був на підніжці машини, де дістав вогнепальне поранення. Востаннє його бачили, коли він зіскокував з машини. Ще за кілька секунд по ній вистрілив російський танк, унаслідок чого загинули: Ред, Бані, Тур, Восьмий, Бірюк та Ахім. Серед військовослужбовців батальйону не було сумнівів щодо загибелі Андрія, водночас попередня експертиза ДНК не показувала збігів. Восени 2017 р. було проведено повторну експертизу ДНК та звірку з базою даних, унаслідок чого виявлено деструкцію клітин ДНК у попередніх аналізах. За експертизою ДНК Андрія було опізнано серед досі неідентифікованих загиблих, доставлених з с. Червоносільське.

[ред. | ред. код]

Народився 31 травня 1974 року в смт. Дубівський Антрацитського району Луганської області.

1981—1983 — навчався в середній школі № 10 селища.

1983—1989 — продовжив навчання в середній школі № 19 м. Антрацит. Займався спортом, отримав розряд з боксу.

1989—1992 — навчався в СПТУ № 42 м. Антрацит, здобув професію токаря.

1992 — був призваний на строкову військову службу, яку проходив у прикордонних військах (м. Мукачево).

1995—2000 — продовжив службу в Луганському прикордонному загоні у званні прапорщика, був помічником начальника прикордонної застави.

2000 — вийшов у відставку.

2000—2006 — працював, створив родину.

2004 — народилася донька Аліна. 2006 — молода сім'я переїхала в м. Гайсин, на батьківщину дружини Ірини. 2014 — народилася друга донька Діана.

Андрій Щербіна добре розумівся в техніці й деякий час працював у сервісному центрі Philips у м. Київ.

3 червня 2014 року вступив до добровольчого батальйону «Донбас», був зарахований старшим розвідником 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону спеціального призначення. Отримав позивний «Портос».

14 липня відбув в зону АТО. Спочатку в Попасній, Лисичанську, Кураховому, у селі Мар'янівка, потім в Іловайську.

[ред. | ред. код]

Ранком 29 серпня 2014 року під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільське пожежна машина потрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї Окремої танкової бригади збройних сил РФ й отримала пряме попадання. Андрій був на підніжці машини, коли дістав вогнепальне поранення. Серед бійців батальйону не було сумніву щодо його загибелі.

[ред. | ред. код]

Довгих три роки Андрій Щербіна вважався зниклим безвісти. Сім'я жила надією, що Андрій живий, що можливо був у полоні.

Був похований як невідомий солдат на Краснопільському цвинтарі в передмісті Дніпра. Генетична експертиза знайденого тіла підтвердила: Андрій Вікторович Щербіна героїчно загинув у 2014 році під час обстрілу в Іловайську.

Перепоховано героя 28 березня 2018 року на міському кладовищі в м. Гайсин, Вінницька область.

Без Андрія лишились дружина і дві доньки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 21.