Щербак Дмитро Дмитрович «Пілот»

Народився 1960 року в місті Запоріжжя.

За радянських часів закінчив льотну школу у Широкому — Запорізький центр льотної підготовки ім. О. І. Покришкіна. Був військовим льотчиком.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 3 вересня 2014 призваний за частковою мобілізацією Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя. Мріяв знову літати, але вік та стан здоров'я не дозволяли повернутись у небо. Пройшов підготовку на коригувальника артилерійського вогню.

Старший лейтенант, передовий авіанавідник 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» (в/ч польова пошта В6266) 93-ї окремої механізованої бригади. Отримав позивний «Пілот».

З лютого 2015-го виконував завдання з оборони міста Маріуполь та населених пунктів Приазов'я. Коригував мінометний вогонь підрозділів Нацгвардії «Азов», «Донбас» та інших. Як зазначило командування 37-го батальйону, «Пілот» був найкращим коригувальником у Широкиному, за нього терористи призначили винагороду, на нього полювали снайпери. Коли була інформація, що він виїжджає на позиції, противник відкривав вогонь, «Пілот» же встигав під мінометним вогнем коригувати українську артилерію. Завдяки професійній роботі Щербака було знищено понад п'ять складів з боєприпасами, військова техніка противника. Був представлений на нагородження орденом.

Загинув 5 квітня 2015-го близько 10:55 поблизу села Широкине, — під час зміни позицій для покращення коригування вогню позашляховик з військовими підірвався на протитанковій міні. Внаслідок вибуху офіцер дістав мінно-вибухову травму, що несумісна з життям. Разом із Дмитром загинув його товариш і «права рука» старший солдат Олег Макеєв («Борода»), важких поранень дістав водій солдат Геннадій Замотаєв (помер вже після демобілізації у Запоріжжі через відрив тромбу, на роботі, 12.03.2016).

8 квітня з двома загиблими бійцями прощались у Запоріжжі. Похований на Капустяному кладовищі.

Залишилось двоє дорослих синів.