Шадських Сергій Олексійович «Бульдог/Булька»

Шадських Сергій Олексійович
Дата та місце народження: 14 лютого 1965 р., м. Гребінка, Полтавська область
Дата та місце смерті: 23 липня 2016 (51 рік) с. Новозванівка, Луганська область
Місце поховання: м. Фастів, Київська область
Посада: Командир взводу
Обставини смерті: 08.20-08.25 23 липня 2016 року українські військові спостережного посту поблизу селища Новозванівка Попаснянського району виявили просування ДРГ противника і відкрили по них вогонь зі стрілецької зброї. Двох диверсантів було вбито та чотирьох поранено. Під час відступу ДРГ на свої позиції, ще четверо окупантів отримали поранення. Військовослужбовці нашого спостережного посту забрали тіла загиблих диверсантів на свій опорний пункт. При них воїни Сил АТО знайшли російську зброю, міни та боєприпаси. Прагнучи завадити діям наших військових, противник відкрив по них вогонь. Зокрема випустив 25 мін з мінометів 82 калібру та 55 - із 120 мм мінометів, здійснив 70 пострілів з АГС-17, 3 - з СПГ-9, задіяв зенітну установку, 122 мм самохідні установки, а пізніше й танк. Ворожі обстріли тривали з 8.40 до 13 години 50 хвилин. Внаслідок них Сергій загинув та отримали поранення четверо інших військовослужбовців. Близько 14.10 до спостережного посту Сил АТО вийшла ще одна ДРГ противника, яка налічувала до 20 чоловік. Наблизившись на відстань до 50 метрів, диверсанти застосували стрілецьку зброю. Українські воїни відкрили вогонь у відповідь, в результаті чого російських окупантів було зупинено і вони відійшли на свої позиції. За даними радіоперехоплення їхні втрати становили два загиблими та п'ять пораненими. Під загрозою артилерійського та мінометного вогню особовий склад спостережного посту відійшов на сусідній спостережний пост. Після припинення ворожого обстрілу близько 15.45 військовослужбовці ЗС України повернулись на попередню позицію. О 16.15 під час закріплення на спостережному посту та відновлення системи інженерних загороджень група наших військовослужбовців висунулась у вперед з метою недопущення раптового нападу противника, де вступила з ним у вогневий контакт. В результаті бою загинув старшина Р. Матвієць та 3 отримали поранення. Втрати противника становлять 5 осіб за даними радіоперехоплення.

Був тричі жонатий. Батько чотирьох старших дочок і одного сина Олександра (1999 p.)

Працював машиністом «Укрзалізниці». Був менеджером з продажу сипучих вантажів. Пішов на війну добровольцем.

Молодший сержант 11-го батальйону «Київська Русь» 59-ї механізованої бригади. На фронті з вересня 2014-го, перебував на позиціях в районі с. Чорнухине під Дебальцевим.

Після тренувань у «Десні» — оператор протитанкового ракетного комплексу «Фагот», командир протитанкового взводу. Здійснив багато бойових виходів та точних результативних бойових пусків. Працював на опорному пункті «Зеніт» під Донецьким аеропортом.

Був добрим столяром, коли батальйон зайшов на позиції на Луганщині, збудував на передовій двокімнатний бліндаж з сауною-душем.

14 квітня 2016 року біля села Калинове Луганської області прямим влученням знищив два «Урали» з мінами бойовиків, чотири бойовики «ЛНР» були вбиті, ще вісім поранені.

Загинув в ніч на 24 липня 2016-го — зазнав смертельного поранення під час масованого обстрілу російською важкою артилерією позицій батальйону «Київська Русь» 152-мм гаубичними снарядами. Будучи важкопораненим, Сергій зумів сам викликати допомогу, та залишався на позиції при тямі до прибуття медиків. В подальшому бою з ДРГ терористів поліг старшина Роман Матвієць.

Похований в Фастові.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 6, місце 41.