Савіцький Юрій Миколайович «Партизан»

Савіцький Юрій Миколайович
Дата та місце народження: 11 липня 1984 р., смт Летичів, Хмельницька область
Дата та місце смерті: 23 березня 2015 (30 років) м. Авдіївка, Донецька область
Місце поховання: смт Летичів, Хмельницька область
Звання: Солдат
Посада: Гранатометник
Обставини смерті: 23 березня 2015 р. в районі м. Авдіївка, Донецька область, під час мінометно-танкового обстрілу разом з побратимом вів спостереження за діями противника. Снаряд з танкової гармати влучив в окоп, де вони знаходилися. Юрій загинув внаслідок поранення в голову.

Народився 1984 в смт Летичів на Хмельниччині. З 1990 по 2001 навчався у Летичівській школі № 1.

Строкову службу проходив в 19-й ракетній бригаді Сухопутних військ у Хмельницькому. Кілька років служив за контрактом у Військовій службі правопорядку України в м. Хмельницький. Займався виготовленням меблів на замовлення. Був активним учасником Революції Гідності.

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014) та Війна на сході України

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 31 липня 2014 року призваний Летичівсько-Старосинявським ОРВК за частковою мобілізацією — як доброволець.

Солдат, гранатометник взводу охорони 11-го зенітного ракетного полку, в/ч А3730, м. Шепетівка. Пройшов перепідготовку та здобув військовий фах гранатометника. 9 разів писав рапорт, аби його відправили на фронт.

З лютого 2015 виконував завдання поблизу Донецька у складі четвертої ротації зведеного загону Повітряних сил «Дика качка». Обороняв позицію «Зеніт» поблизу Донецького аеропорту.

23 березня 2015, коли під час бою впав український прапор, під обстрілами проповз до нього і встановив на місце. Того ж дня, під час мінометно-танкового обстрілу позицій в районі Опитне — Авдіївка, разом зі своїм побратимом Олександром вів спостереження за діями противника і сповіщав про небезпеку. Ворожий снаряд з танкової гармати влучив в окоп, Сашко отримав численні поранення, а Юрій дістав поранення у голову, що несумісне з життям.

Похований 26 березня з усіма військовими почестями на центральному цвинтарі Летичева. Залишились батьки Надія Іванівна і Микола Миколайович, сестра Наталя та дружина Марія з дитиною.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 9, місце 30.