Ринкун Володимир Борисович «Арсенал»

Ринкун Володимир Борисович
Дата та місце народження: 5 червня 1973 р., м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (41 рік) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область
Звання: Солдат резерву
Посада: Снайпер
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові вантажної машини ЗІЛ у складі автоколони батальйону Донбас по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. У правий бік машини влучив снаряд з протитанкового ракетного комплексу Фагот, ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. Загинув разом з Берегом, Утьосом, Черепом та Варгом. 3-го вересня тіло Арсенала разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК. Перепохований 17 квітня 2015 року в Ірпіні.

Народився 1973 року в місті Ірпінь. Закінчив ірпінську ЗОШ № 17, київське ПТУ, здобув професію гранувальника ювелірних виробів. Протягом 1992—1994 років пройшов службу в лавах ЗСУ, морська піхота. 1995 року зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського міськвідділу ГУ МВС України. Протягом 2000—2003 років жив та працював у Португалії. 2004 року брав участь у подіях Майдану.

2013—2014-го брав участь у подіях Революції Гідності. В часі війни — доброволець, снайпер, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Арсенал», від 17 липня — в зоні бойових дій.

29-го серпня 2014-го вранці, під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові вантажівки ЗІЛ біля кабіни разом із «Сократом» по дорозі з Многопілля до Червоносільського. У правий бік авта влучив снаряд з ПТРК «Фагот», ще один влучив у двигун. Загинув з Берегом, Утьосом, Варгом та Черепом.

Як невідомий захисник України похований на Краснопільському кладовищі 16 жовтня 2014-го. Упізнаний за експертизою ДНК, перепохований 17 квітня 2015-го в Ірпені.

Без Володимира лишилися мама та донька Марія 2005 р. н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 26.