Ровенський Дмитро Олександрович

Ровенський Дмитро Олександрович
Дата та місце народження: 26 квітня 1976 р., м. Кам'янське, Дніпропетровська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (38 років) с. Новокатеринівка, Донецька область
Звання: Сержант
Посада: Водій-електрик
Обставини смерті: Загинув 29 серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2 вересня 2014 р. тіло Ровенського Д.О. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Дмитро Ровенський народився 1976 року у м. Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ). Батько Дмитра покинув його одразу після народження. Коли хлопцю було 3 роки, мати завезла його до дідуся і бабусі, а сама жила своїм життям. Познайомвся з майбутньою дружиною Оленою в своєму місті. Олена тоді працювала поваром, Дмитро — монтажником. Жили після весілля спершу в Олениних батьків, потім — у дідуся і бабусі Дмитра, а згодом — придбали власне житло. Захоплювався фотографуванням, згодом хобі стало його роботою. Дмитро часто їздив на заробітки, де виконував різноманітні зйомки.

З початком російської збройної агресії проти України, Дмитро як тільки завершив черговий проєкт в РФ (працював агентом з нерухомості), повернувся в Україну і пішов до військкомату, 20 червня 2014-го прибув до військової частини. Вже звідти зателефонував до дружини.

Сержант, водій-електрик радіостанції польового зв'язку 93-ї окремої механізованої бригади. Побував вдома у 3-денній відпустці.

29 серпня 2014 року загинув при виході з «Іловайського котла» поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району. Під час обстрілу колони в автомобіль, у якому їхав Дмитро, поцілив снаряд, загинули усі, хто був поряд із місцем вибуху. 2 вересня тіло воїна разом з тілами 87 інших загиблих було привезено до запорізького моргу. Родина дізналася про смерть Дмитра 4 вересня. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

6 вересня Дмитра поховали на Алеї Слави військового цвинтаря мкр Соцмісто в Кам'янському. Залишилася дружина Олена Володимирівна та двоє синів, Ростислав 1998 р.н і Ярослав 2010 р.н. Син Ростислав згодом закінчив навчання у металургійному коледжі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 32.