Радівілов Роман Юрійович «Гюрза»

Радівілов Роман Юрійович
Дата та місце народження: 14 лютого 1984 р., м. Дергачі, Харківська область
Дата та місце смерті: 18 грудня 2016 (32 роки) с. Калинівка, Донецька область
Місце поховання: м. Дергачі, Харківська область
Звання: Солдат
Посада: Гранатометник
Підрозділ: 54-а окрема механізована бригада
Обставини смерті: Загинув 18 грудня 2016 р. на Світлодарській дузі в Донецькій області у бою біля ВОП Варяг. Починаючи з 5:50, в районі Світлодарської дуги, після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. Разом з Романом загинули солдат Д. Клименко, солдат А. Широков, лейтенант М. Яровий, солдат А. Байбуз, молодший сержант С. Степаненко, молодший сержант В. Андрешків та солдат В. Панасенко.

[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1984 року, місто Дергачі.

У вільний час Роман займався різьбленням по дереву, робив ікони. Частина його робіт залишилися вдома, частину дарував друзям.

Одним з перших «підняв над Харківщиною червоно-чорний прапор національно-визвольного руху України у 21 столітті».

З початком військової агресії Росії, весною 2014-го року пішов до військкомату, але до армії його не допустила медкомісія. Став добровольцем ДУК «Правого Сектору». З вересня 2014 року перебував у зоні бойових дій в районі села Піски.

Коли «Правий Сектор» вивели з Пісків, продовжив тренування на навчально-патріотичній базі «Сокіл». В липні 2015 р. повернувся в зону бойових дій у складі 1-го розвідвідділу ДУК ПС, перебував у Новогнатівці, брав участь у бою 10 серпня під Старогнатівкою.

Отримавши опіки під Волновахою (горів у машині, в яку влучив снаряд) та другу контузію, тимчасово повернувся додому. Щойно відчув себе краще — пішов тренуватися до тероборони та допомогав навчати бійців. Протягом усього часу лікування та реабілітації брав активну участь в громадських акціях, був активістом ГО «Деркачівська альтернатива» та руху «Вільні люди».

Восени 2016 року уклав контракт із ЗСУ, увійшов до складу першої штурмової роти «Вовків Подолянина» 54-ї ОМБр і прибув на Світлодарську дугу. Неодноразово ходив у розвідку на лінії фронту.

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область) за висоту «Варяг» відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Романом загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Сергій Степаненко, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.

Розпорядженням Дергачівської міської ради № 206 від 19 грудня 2016 року в місті Дергачі було оголошено 20, 21 та 22 грудня днями жалоби за загиблим Романом.

По смерті залишилась мати Людмила Петрівна та кохана дівчина Аня.

Похований у м. Дергачі (Харківська область) на Алеї слави біля братської могили героїв Другої Світової.

У 2024 році його іменем назвали вулицю у рідному місті.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 2, місце 19.