Пугач Ігор Володимирович

Пугач Ігор Володимирович
Дата та місце народження: 16 травня 1978 р., с. Осмиловичі, Волинська область
Дата та місце смерті: 25 серпня 2014 (36 років) сел. Дзеркальне, Донецька область
Місце поховання: с. Осмиловичі, Волинська область
Звання: Солдат
Посада: Номер обслуги
Обставини смерті: Зник безвісті 25 серпня в бою біля с. Дзеркальне, Амвросіївський район, Донецька область. В березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 р. перепохований.

[ред. | ред. код]

Народився 1978 року в селі Осмиловичі. Побрався з односельчанкою; виховували дітей. Провів у дім воду та каналізацію, облаштував теплий санвузол, білив, лакував, робив стелю. Їздив «по заробітках» — в Росію та Польщу, дружина працювала в МРЕО Нововолинська. Придбав трактор, збудував гараж, збирався купувати машину.

Люди йому переказали, що в сільраді лежить повістка — він сам поїхав за нею. Мобілізований 11 квітня 2014 року, солдат, 51-ша окрема механізована бригада. 9 травня відправлений з рівненського полігону в Донецьку область, Красноармійськ. Потім — у Луганську область, брав участь у визволенні Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька. На початку серпня був у відпустці, вже 15 серпня повернувся на передову.

Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). Востаннє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Тоді ж загинув Олександр Лобжин, зазнав смертельного поранення Валерій Янчук.

У березні 2015 року упізнаний за четвертою експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.

Залишились дружина Алла й двоє дітей, донька Христина 2011 р.н. та син 2003 р.н.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 10, місце 8.