Придатко Дмитро Миколайович

Батьки розлучилися, виховувався батьком, зі школи захоплювався футболом і боксом; навчався в кіровоградській ЗОШ № 30, у ПТУ № 8 здобув професію столяра. Строкову військову службу проходив у 3-му полку спецпризначення, залишився у ньому за контрактом; після завершення терміну контракту працював складальником меблів, таксистом.

З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем, на фронті був з кінця березня 2014-го. Старший розвідник-снайпер групи спеціального призначення загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення.

В серпні вивозив на особистій машині з-під обстрілу побратимів під Іловайськом. Загинув у бою під час виходу з оточення «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля й Червоносільське — міна влучила у вантажно-пасажирський «Газель», якою їхав Дмитро. Побратим Олександр Плотніков зміг дотягнути Дмитра до свого УАЗа, однак Придатко був важко поранений — з опіками та переломами, він прожив ще 4 години. В тому ж автомобілі загинув сержант Максим Кривенко.

3 вересня 2014-го тіло Дмитра Придатка разом з тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до Дніпропетровського моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Поховали Дмитра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.

Залишилась батьки, дружина Анастасія та 1-річна донька Марійка.