Прохоров Микола Олександрович

Народився 1990 року в селі Любимівка (Михайлівський район, Запорізька область). Закінчив Любимівську ЗОШ; 2008-го — Михайлівське ВПУ № 52, здобув професії тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника. Хотів стати військовим. Проживав у селі Осипенко (Бердянський район). Проходив строкову службу в 2008—2009 роках водієм (у Львівській області).

2 квітня 2014 року пішов до лав ЗСУ у першу хвилю мобілізації. Солдат, стрілець 1-го батальйону, 93-тя окрема механізована бригада.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на дорозі поблизу села Червоносільське — вогне­пальна вибухова уламкова травма. 3 вересня 2014-го тіло Миколи Прохорова разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний Герой. Упізнаний за тестами ДНК.

У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. Після проходження юридичних процедур 3 липня 2015 року перепохований у Любимівці.

Залишилися мама, дружина та донька 2012 р.н.