Постолакі Віталій Андрійович «Апостол»

Батько, Андрій Федорович Постолакі, був етнічним закарпатським румуном, відомим в Ужгороді радіожурналістом. Мама, Калина Миколаївна, викладала іноземну мову, любов до якої прищепила і сину.

Віталій закінчив Ужгородську середню школу № 6 та факультет романо-германської філології Ужгородського державного університету (1989 р.), отримав спеціальність викладача німецької мови. Під час навчання пройшов службу в армії — в танковій розвідроті.

Працював на митниці, по тому — керував відділом внутрішньої політики Ужгородської міськради, після Помаранчевої революції — управлінням внутрішньої політики Закарпатської ОДА. Був членом Ради крайового товариства «Просвіта», головою ГО «Карпатська Батьківщина».

.mw-parser-output .mw-parser-output table.mw-hiero-table td{vertical-align:middle}.mw-parser-output .infobox{border-spacing:3px;font-size:88%;line-height:1.5em;width:22em}.mw-parser-output .infobox-header,.mw-parser-output .infobox-label,.mw-parser-output .infobox-above,.mw-parser-output .infobox-full-data,.mw-parser-output .infobox-data,.mw-parser-output .infobox-below,.mw-parser-output .infobox-subheader,.mw-parser-output .infobox-image,.mw-parser-output .infobox-navbar{vertical-align:top}.mw-parser-output .infobox-label,.mw-parser-output .infobox-data{text-align:left}.mw-parser-output .infobox .infobox-above,.mw-parser-output .infobox .infobox-title{font-size:125%;font-weight:bold;text-align:center}.mw-parser-output .infobox-title{padding:0.2em}.mw-parser-output .infobox .infobox-header,.mw-parser-output .infobox .infobox-subheader,.mw-parser-output .infobox .infobox-image,.mw-parser-output .infobox .infobox-full-data,.mw-parser-output .infobox .infobox-below{text-align:center}.mw-parser-output .infobox .infobox-navbar{text-align:right}.mw-parser-output .infobox-subbox{padding:0;border:none;margin:-3px;width:auto;min-width:100%;font-size:100%;clear:none;float:none;background-color:transparent}.mw-parser-output .infobox-3cols-child{margin:auto}.mw-parser-output .infobox .navbar{font-size:100%}.mw-parser-output .infobox-code{color:inherit;background:inherit;border:none;padding:inherit}body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-header,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-subheader,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-above,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-title,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-image,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-full-data,body.skin-minerva .mw-parser-output .infobox-below{text-align:center}@media screen{html.skin-theme-clientpref-night .mw-parser-output .infobox.vevent [bgcolor]{background:inherit;color:inherit}html.skin-theme-clientpref-night .mw-parser-output .infobox-full-data:not(.notheme)>div:not(.notheme)[style]{background:#1f1f23!important;color:var(--color-base)}}@media screen and (prefers-color-scheme:dark){html.skin-theme-clientpref-os .mw-parser-output .infobox.vevent [bgcolor]{background:inherit;color:inherit}html.skin-theme-clientpref-os .mw-parser-output .infobox-full-data:not(.notheme)>div:not(.notheme)[style]{background:#1f1f23!important;color:var(--color-base)}}@media(min-width:640px){body.skin--responsive .mw-parser-output .infobox-table{display:table!important}body.skin--responsive .mw-parser-output .infobox-table>caption{display:table-caption!important}body.skin--responsive .mw-parser-output .infobox-table>tbody{display:table-row-group}body.skin--responsive body:not(collapsible) .mw-parser-output .infobox-table tr{display:table-row!important}body.skin--responsive .mw-parser-output .infobox-table th,body.skin--responsive .mw-parser-output .infobox-table td{padding-left:inherit;padding-right:inherit}}Постолакі Віталій Андрійович
 МайорЗагальна інформаціяНародження20 лютого 1965(1965-02-20)
УжгородСмерть12 лютого 2015(2015-02-12) (49 років)
ДебальцевеAlma MaterУжгородський національний університетПсевдо«Апостол»Військова службаПриналежність УкраїнаВид ЗС Сухопутні військаФормування  128 ОГПБрВійни / битви

Війна на сході України

Бої за Дебальцеве Командування 128 ОГПБр, начальник розвідкиНагороди та відзнаки

Обирався депутатом Закарпатської облради 5-го скликання, був секретарем депутатської комісії із взаємодії з правоохоронними органами. Протягом останніх років перед війною зайнявся підприємництвом, тримав у новому районі Ужгорода невеличкий магазин будівельних та господарських матеріалів.

Після анексії Криму, незважаючи на спротив родини, як офіцер запасу кілька разів звертався до військового комісаріату з проханням про призов на військову службу, але отримував відмови через граничний вік — 49 років. Після 3-ї відмови написав звернення до міністра оборони й начальника Генштабу. Врахувавши послужний список, Постолакі доручили очолювати розвідку 128-ї бригади. Під час одного з боїв він врятував життя Олегу Бондаренку — військовослужбовцю 51-го окремого розвідувального батальйону з позивним «Птах» — особисто виніс пораненого з-під обстрілу.

Останні кілька місяців Постолакі з бригадою утримував позиції біля селища Чорнухіно неподалік Дебальцева. 12 лютого 2015-го загинув у бою на спостережному пункті базового табору бригади — підчас артобстрілу міна 120-го калібру розірвалася практично в нього під ногами. Тоді ж полягли ще 7 захисників, серед них— Василь Бондар, Ярослав Кость.

Під час евакуації тіл загиблих з Дебальцевого в автомобіль «Урал» влучив снаряд біля села Новогригорівка Артемівського району. У вантажівці були тіла 12 військових, серед них і майора Віталія Постолакі. Тіла «вдруге» убитих українських військових викрали бойовики. Лише через два тижні, за допомогою волонтерів їх вдалося розшукати в морзі Луганська і обміняти їх на тіла бойовиків.

12 березня Віталія Постолакі провели в останню путь, похований на Пагорбі Слави на кладовищі «Кальварія» в Ужгороді.

Без Віталія лишилися мама, дружина, дві доньки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 4, місце 24.