Помінкевич Сергій Петрович «Чех»

Помінкевич Сергій Петрович
Дата та місце народження: 31 липня 1977 р., м. Луцьк, Волинська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (37 років) с. Новокатеринівка, Донецька область
Місце поховання: с. Забороль, Луцький район, Волинська область
Звання: Рядовий міліції
Посада: Міліціонер
Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь»
Обставини смерті: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором на дорозі поміж с. Новокатеринівка та х. Горбатенко. 2 вересня 2014 р. тіло Помінкевича С.П. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі м. Запоріжжя, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.

Народився 1977 року в місті Луцьк. Закінчив луцьку ЗОШ № 15; по тому — Луцький кооперативний технікум, товарознавець. Працював заготівельником на Луцькому м'ясокомбінаті, потім — в охоронній фірмі «Скорпіон». Зрештою — в правоохоронних органах. Із дружиною їздив на заробітки в Чехію. На зароблені кошти купили хату в Заборолі. Розлучився. Пройшов час і взяв в дружини Юлію — не сприйняв її дитину як чужу. На той час помирає його батько.

У часі війни — міліціонер, рота «Світязь».

Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня 2014 року у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. 2 вересня 2014 року тіла 88-ми полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя. Упізнаний за тестами ДНК.

Вдома лишилися дружина, доньки — Марта 2013 р.н. та Юлія 2000 р.н.; мама Людмила Петрівна. 27 грудня 2014 року похований в селі Забороль. Через 3 дні після похоронів онука померла його бабуся.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 2, місце 12.