Плоцидим Олександр Олександрович

Народився у м. Рожище, Волинської області. Закінчив Рожищенський ліцей № 3, після закінчення 9-го класу навчався в Торчинському професійному ліцеї на столяра. Хобі — вишивати хрестиком та бісером. Мріяв стати офіцером.

Підписав контракт на військову службу ще до початку бойових дій — 14 грудня 2013-го. Тоді якраз вирував Євромайдан.

На фронті з весни 2014-го, механік-водій, 24-а окрема механізована бригада, одним із перших потрапив в зону АТО. Справжнє бойове хрещення прийняв у складі другого батальйону під Ярополем на Луганщині у червні того ж року. Пізніше працював на зачистці Лисичанська, під час звільнення Лутугіного, у кінці липня, отримав поранення в ногу.

Після лікування у військових госпіталях повернувся у короткострокову відпустку додому.

«Я — українець, і я цим пишаюсь. Я люблю Україну і воюю за неї», — написав Олександр Плоцидим на своїй сторінці «Вконтекте» у жовтні 2014 року.

Після відпустки повернувся у Лисичанськ, згодом їх перемістили на блокпост біля Кримського.

27 січня 2015-го загинув біля села Сокільники Новоайдарського району від кулі снайпера під час штурму блокпоста.

30 січня 2015-го провести загиблого солдата вийшли сотні людей, проводжали Героя на колінах. Тіло Олександра від його будинку несли на руках через усе місто до районного дому «Просвіта», де провели прощальну церемонію православного обряду відспівування. Труну із загиблим несли майже півтори години крізь живий ланцюг по обидва боки дороги. Поховали Героя на місцевому кладовищі м. Рожище.

Вдома залишилася мама, сестра, кохана.

Герою присвятили пісню «У вогні», автор — Олександр Черкашин «Пустотливий» (м. Рожище).