Петров Євген Анатолійович «Хіщнік»

Народився 29 вересня 1991 року на Луганщині у м. Попасна. У дитинстві полюбляв майструвати моделі танків. Вчився у школі № 25, після неї вступив у Попаснянський ліцей залізничного транспорту, проте не завершив навчання там. Деякий час з батьками жив у Молдавії, але потім сім'я повернулася до України. Після розлучення батьків продовжив спілкуватися з батьком, який створив нову сім'ю. Мати часто їздила до Росії.

У 2013 році підписав контракт зі Збройними силами України. З 2013 року змінив кілька місць служби. Спочатку він був у 92-й бригаді, потім переводився у 93-тю, з неї — у 17-ту танкову.

Заступник командира бойової машини-навідник оператор, 17-та окрема танкова бригада.

26 серпня на БМП № 132 прикривав вогнем бійців «Донбасу» у вуличних боях.

29 серпня 2014-го загинув під час бою з російськими військами у Червоносільському — українська колона намагалась прорватися з Іловайського котла. Євген перебував в складі екіпажу БМП № 132, разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхав на околицю Червоносільського, де по них було випущено три ПТУРи, а третій влучив у його БМП. Тіло Євгена згоріло у бойовій машині. У БМП № 132 також загинули бійці 93-ї окремої механізованої бригади Віктор Ходак та Олексій Баланчук.

Станом на березень 2017 року Євгенова мати лишались на окупованій території, відмовлялася від контактів з українською стороною. Про батька не було нічого відомо, оскільки той давно не жив із родиною Євгена. З огляду на це, встановити його серед невпізнаних загиблих не було можливим. Вважалося, що рештки Євгена були поховані на Краснопільському кладовищі у місті Дніпро.

У березні 2018 року із редакцією Книги пам'яті зв'язався син батька Євгена від другого шлюбу, завдяки чому вдалося знайти батька — він мешкав у Попасній. Батько здав зразки ДНК, Євген Петров був ідентифікований серед загиблих, похованих у м. Запоріжжя.

15 грудня 2018 року був перепохований у м. Попасна.

Без Євгена лишились батьки, сестра і кохана дівчина.