Петренко Павло Іванович «Бані»

Петренко Павло Іванович
Дата та місце народження: 3 грудня 1989 р., м. Здолбунів, Рівненська область
Дата та місце смерті: 29 серпня 2014 (24 роки) с. Червоносільське, Донецька область
Місце поховання: м. Здолбунів, Рівненська область
Звання: Старший солдат резерву
Посада: Старший стрілець-кулеметник
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»
Обставини смерті: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону Донбас з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільске пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ і отримала пряме попадання. Павло стріляв з кулемету Джесіка. Дістав 2 кулі в район серця та 1 в ногу. Загинув разом з Редом, Туром, Восьмим, Бірюком та Ахімом. Рештки Бані були зібрані 29 вересня 2014 року у с. Червоносільському членами різних пошукових груп та передані, як виявилося, до двох різних моргів – запорізького і дніпропетровського. 31 березня 2015 року рештки у Запоріжжі були ідентифіковані на підставі тестів ДНК та поховані 4 квітня 2015 р. у м. Здолбунів-2 (Рівненська область) на Ільпінському кладовищі. Наприкінці липня 2018 року матері Павла Ользі Петренко повідомили, що знайшли ще останки тіла її сина – в могилі під № 7201 на Краснопільському кладовищі. 2 серпня вони були ексгумовані, мати вирішила їх кремувати (кремований 3 серпня на Байковому кладовищі у Києві). Капсулу допоховали в могилу 5 серпня 2018 року.

Навчався в здолбунівській ЗОШ № 3, закінчив Полтавський інститут бізнесу міжнародного науково-технічного університету, здобув диплом менеджера. 3 роки служив у 8-му полку спецпризначення ЗСУ. У червні 2014-го вступив добровольцем, старший стрілець-кулеметник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Бані».

20 липня під час виконання бойового завдання боєць був поранений — при русі з Артемівська на підрозділ напали терористи, у бою зазнав непроникаючого поранення грудної клітити. Після лікування повернувся у зону бойових дій.

Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Тоді ж загинули Євген Харченко («Ред»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.

Павло зазнав 2 кульових поранень побіля серця та одне — в ногу. 29 вересня його рештки були зібрані членами пошукової групи, передані до запорізького моргу. Ідентифікований за тестами ДНК, похований 4 квітня 2015-го у Здолбунові на Ільпінському цвинтарі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 25.