Охріменко Микола Іванович «Дєд»

Микола Охріменко народився 1963 року в селі Яструбине Сумського району Сумської області. 1980 року закінчив Яструбинську середню школу. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.

Деякий час працював в Якутії на гірничо-збагачувальому комбінаті «Куларзолото».

До 2014 року разом із дружиною мешкав у місті Донецьк. З початком бойових дій на сході України переїхав до матері на Сумщину, в рідне село Яструбине, а дружина залишилась на Донеччині.

2015 року 52-річний чоловік добровольцем вступив до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України, двічі був поранений. Учасник боїв за Дебальцеве.

З 2016 року проходив військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України.

Молодший сержант, командир відділення взводу морської піхоти 1-ї роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, в/ч А1965, м. Бердянськ.

Виконував завдання на півдні Донецької області, на Приморському напрямку (ОТУ «Маріуполь»).

8 січня 2017 року молодший сержант Микола Охріменко та двоє його побратимів молодший сержант Сергій Сонько і старший матрос Сергій Трубін загинули під час виконання бойового завдання в районі окупованого села Верхньошироківське (колишнє с. Октябр) Новоазовського району Донецької області.

8 січня зник зв'язок з трьома військовослужбовцями, які не повернулися у місце розташування підрозділу. З часом зі сторони противника було заявлено, що знайдені тіла загиблих у військовій формі. Передача тіл на місцевому блокпосту 10 січня не відбулася, — не приїхала протилежна сторона, пізніше в терористичній організації «ДНР» підтвердили, що 11 січня забрали тіла трьох загиблих, які підірвалися на міні за 3 км від с. Октябр. 13 січня 2017 року в місті Донецьк тіла були передані українській гуманітарній місії «Евакуація-200», після чого вони були направлені у Дніпро на упізнання. Експертизою встановлена причина смерті — мінно-вибухові травми.

За версією, яку озвучив журналіст Юрій Бутусов, морпіхи діяли самостійно, без узгодження з командуванням: «Судячи з усього, воїни вирішили зробити розвідку позицій противника, їм вдалося таємно вийти на передову, і підійти до лінії оборони. На жаль, сталася трагедія — воїни підірвалися на міні. Ніхто не знав, де їх шукати, і тому ніхто не міг прийти на допомогу… Їх тіла виявив противник 11 січня».

15 січня Миколу Охріменка поховали на кладовищі рідного села Яструбиного, біля могил батька та брата.

Залишилися 82-річна мати, дружина та донька від першого шлюбу.