Москалюк Олександр Васильович
Народився 1963 року в селі Заболотне (Крижопільський район, Вінницька область). Навчався в селі Печері Тульчинського району; з дитинства захоплювався спортом. Після школи вступив до Одеського технікуму харчової промисловості, закінчив його з відзнакою 1982 року. Працював кухарем у Чорноморському пароплавстві. З листопада 1982 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР. Був у складі обмеженого контингенту в Анголі. Діючи у складі підрозділу морської піхоти ВМФ СРСР, зазнав двох поранень та три контузії. Після звільнення в запас 1985 року вступив на факультет фізичного виховання та початкової військової підготовки Вінницького педагогічного інституту. Здобув звання майстра спорту з лижних гонок і кандидата в майстри спорту з боротьби. 1988-го одружився — дружина Ірина Іванівна закінчила історичний факультет того ж інституту, працювала вчителем історії та правознавства у Вернигородоцькій середній загальноосвітній школі.
Працював вчителем у Зозулинецькій середній школі, по тому обрав кар'єру правоохоронця. З 1993 року проходив службу в органах міліції, працював у Ленінському райвідділі внутрішніх справ міста Вінниці. 1997 року закінчив Одеський інститут внутрішніх справ — за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» (заочно), 2002 року закінчив Київську національну академію України, здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста. Працював оперуповноваженим карного розшуку, в 1997—1999 роках — начальник карного розшуку Козятинського райвідділу міліції. Після виходу на пенсію здійснював адвокатську практику.
В часі війни — заступник командира роти з виховної роботи, Вінницький полк Західного ОТО. Отримав повістку з військового комісаріату, і вирішив іти, попри те, що мав бронхіальну астму. Односельці зібрали для нього значну суму коштів, було придбано обмундирування та бронежилет.
Загинув 14 жовтня 2014-го під мінометним обстрілом в часі прориву колони підкріплення до оточеного російськими бойовиками блок-посту № 32 (біля села Сміле Слов'яносербського району). Тоді ж поліг Євген Лабун. До 27 жовтня 2014 року вважався зниклим, його дружині телефонували невідомі, які російською мовою з кавказьким акцентом пропонували викупити тіло чоловіка за 20 тисяч доларів.
31 жовтня 2014 року похований в селі Вернигородок. В останню путь проводжали усією сільською громадою, під Державний гімн України та трикратний салют.
Без Олександра лишились дружина, син та донька. Син Богдан закінчив Вінницький національний політехнічний університет, донька Софія — Державний економіко-технологічний університет транспорту.