Мельник Валерій Іванович

Народився 1966 року в місті Радомишль, Житомирська область. З 1973 по 1983 рік навчався в Радомишльській середній школі № 3.

1988 року закінчив з відзнакою Київське вище танкове інженерне училище. Офіцерську службу розпочав у Групі радянських військ у Німеччині, на посаді заступника командира танкової роти з озброєння та заступника командира окремого танкового батальйону з озброєння.

Після розпаду СРСР повернувся для подальшого проходження служби в рідну Україну, служив на посадах заступника начальника автомобільної бази з технічної частини, начальника автомобільної служби центру забезпечення Міноборони. 2003 року закінчив з відзнакою Національну Академію оборони України. Проходив службу на посадах заступника командира полку з озброєння, начальника відділу оборонного планування Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ та начальника управління організаційно-планового та експлуатації — заступника начальника Центрального автомобільного управління Озброєння Збройних сил України. Близько 20 разів нагороджувався відзнаками Генштабу, Міноборони України та державними нагородами.

Під час виконання обов'язків начальника Озброєння штабу АТО, організував та особисто керував технічним забезпеченням військ, залучених до виконання бойових завдань на території проведення антитерористичної операції на сході України.

Загинув 26 березня 2017 року в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася близько 15:00 біля села Малинівка Слов'янського району Донецької області, в 13 км від аеродрому м. Краматорська. Разом з Валерієм Мельником загинув полковник Віктор Калитич (офіцери Озброєння ЗСУ перебували на борту в якості пасажирів) та члени екіпажу вертольоту 18-ї окремої бригади армійської авіації підполковник Євгеній Волошин, капітан Дмитро Мовчан і старший лейтенант Роман Кандул. За попередніми висновками, катастрофа сталася внаслідок зіткнення з лінією електропередач.

29 березня у Києві, в приміщенні Озброєння ЗС України відбулося прощання із офіцерами Валерієм Мельником і Віктором Калитичем. Похований на кладовищі Радомишля.